Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
місто Київ
справа № 136/272/18
провадження № 61-2323св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке", на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2018 року у складі судді Кривенка Д. Т. та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у лютому 2018 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" (далі - ТОВ "Прилуцьке") про визнання недійсним Договір оренди земельної ділянки від 10 січня 2014 року.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що він є власником земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 3, 6033 га, кадастровий номер: 0522284000:02:000:0034 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області. В травні 2017 року позивачу стало відомо про існування договору оренди зазначеної земельної ділянки від 10 січня 2014 року, строк користування земельною ділянкою визначено 5 років. Зазначений правочин позивач не підписував, що, в свою чергу, свідчить про відсутність його волевиявлення на настання правових наслідків за правочином, доручень з цього приводу він іншій особі не давав.
Стислий виклад заперечень відповідача
ТОВ "Прилуцьке" заперечувало проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, просило суд відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності, оскільки відповідач обробляє зазначену земельну ділянку з 2014 року, при цьому позивач отримує орендну плату. Позивачем не надано доказів, що про існування оспорюваного договору він дізнався саме у травні 2017 року.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 10 січня 2014 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке", предметом якого є земельна ділянка, площею 3, 6033 га, кадастровий номер: 0522284000:02:000:0034, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області, право оренди за Товариством з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" зареєстроване реєстраційною службою Липовецького районного управління юстиції Вінницької області, номер запису 5331713. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що оспорюваний договір, укладений від імені орендодавця, підписаний не ним, а іншою особою, тобто цей договір укладений за відсутності відповідного волевиявлення позивача, а тому наявні підстави для визнання договору оренди землі недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України. Крім того, оскільки позивач дізнався про порушення свого права, тобто про наявність оспорюваного договору оренди, лише в травні 2017 року, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є початком перебігу позовної давності, тому він не знав і не міг довідатися про порушення свого права. Отже, відсутні підстави для відмову у позові у зв`язку з пропуском позовної давності, про застосування якої просив відповідач, оскільки цей строк позивачем не пропущений.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "Прилуцьке" залишено без задоволення. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2018 року залишено без змін.
Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання договору оренди землі недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України, вірно встановивши, що оспорюваний правочин, укладений від імені ОСОБА_1, підписано не ним, а іншою особою, що підтверджено висновком експерта, а також про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку давності, оскільки перебіг позовної давності починається не з моменту отримання позивачем плати за користування земельною ділянкою, а з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки встановлено, що оспорюваний договір позивач не підписував, а відтак про його існування з 10 січня 2014 року він знати не міг.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій ТОВ "Прилуцьке" у січні 2019 року до Верховного Суду, заявник просив скасувати рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що посилання позивача про те, що він дізнався про існування оспорюваного договору лише в травні 2017 року не підтверджено жодними доказами. Не доведено факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Заявник вважає, що судами не повно з`ясовано обставини, які мають значення для справі, складено висновки, які не доведені доказами.
Відзив на касаційну скаргу ТОВ "Прилуцьке" до Верховного Суду не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 263 ЦПК України, а отже касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ВН № 027519 , є власником земельної ділянки, площею 3, 6033 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району.
10 січня 2014 року від імені ОСОБА_1 з ТОВ "Прилуцьке" укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ "Прилуцьке" земельну ділянку, площею 3, 6033 га, кадастровий номер 0522284000:02:000:0034, розташовану на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області.