Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 630/83/17
провадження № 61-34968св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Гонтаренко Світлана Леонідівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 22 червня 2017 року у складі судді Малихіна О. О. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Бровченко І. О., Кружиліної О. А., Кіся П. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Гонтаренко С. Л., про розірвання договору довічного утримання.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що між нею та ОСОБА_5 укладено договір довічного утримання, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1 . За умовами договору довічного утримання ОСОБА_5 зобов`язався довічно утримувати позивача, надаючи необхідне харчування, одяг, забезпечуючи належний догляд і необхідну допомогу. Вартість забезпечення була визначена у розмірі 200,00 грн на місяць. Після смерті ОСОБА_5 його спадкоємцями є дружина ОСОБА_2 і дочка ОСОБА_3 Відповідачі не мають намірів виконувати обов`язки з утримання та надання необхідної допомоги позивачу, що призвело до того, що ОСОБА_1 вимушена самостійно забезпечувати себе продуктами, ліками, а також займатися прибиранням у будинку, пранням, готуванням їжі. Крім того, між нею та відповідачами відсутні нормальні стосунки через зневажливе ставлення відповідачів до неї. З огляду на те, що відповідачі відмовились від виконання умов договору довічного утримання, ОСОБА_1 просила розірвати договір довічного утримання.
Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 22 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір довічного утримання, укладений 08 вересня 2009 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Гонтаренко С. Л. 08 вересня 2009 року за реєстровим номером 1856.
Повернуто сторони до попереднього стану, визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасовано заборону за реєстраційним номером 9033347 на відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 накладену 08 вересня 2009 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Гонтаренко С. Л. на підставі договору довічного утримання від 08 вересня 2009 року за реєстровим номером 1856.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в рівних частках - по 320,00 грн з кожної.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконували у належний спосіб обов`язки, передбачені договором довічного утримання, які вони повинні були виконувати з моменту переходу до них права власності на житловий будинок.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки під час судового розгляду встановлено неналежне виконання відповідачами умов договору довічного утримання.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційної скаргою на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 22 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2017 року, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що відповідачі хоча й прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5, проте свідоцтво про право на спадщину не отримували. Отже, до відповідачів не перейшли обовʼязки щодо здійснення утримання (догляду) позивача. Позивач звернулася до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання, вимог про припинення цього договору вона не заявляла. Судами неправильно застосовано статтю 755 ЦК України.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Заперечення на касаційну скаргу від учасників не надходило.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам закону щодо законності та обґрунтованості.
Судами встановлено, що 08 вересня 2009 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Гонтаренко С. Л. за реєстровим номером 1856. За цим договором ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_5 належний їй житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_5, як набувач за цим договором, зобов`язувався довічно повністю утримувати ОСОБА_1, надаючи їй необхідне харчування, одяг, забезпечувати належний догляд за нею та необхідну допомогу. Вартість харчування, одягу та необхідної допомоги сторони встановили у розмірі 200,00 грн щомісяця. Особливою умовою цього договору є те, що ОСОБА_1 залишається проживати та користуватися усім відчужуваним житловим будинком.
У зв`язку з посвідченням цього договору, приватним нотаріусом 08 вересня 2009 року накладено заборону відчуження зазначеного вище житлового будинку до припинення дії цього договору, зареєстровану в реєстрі за номером 1857.
Реєстрація права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на ім`я ОСОБА_5 на підставі договору довічного утримання відбулась 08 вересня 2009 року, що підтверджено інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованою 08 лютого 2017 року. За цією довідкою записи про ОСОБА_5 як власника житлового будинку та заборону на відчуження житлового будинку (реєстраційний номер обтяження - 9033347) є чинними на момент звернення позивача до суду з цим позовом.