Постанова
Іменем України
28 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 307/319/14-ц
провадження № 61-19220св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач за зустрічним позовом - Грушівська сільська рада Тячівського району Закарпатської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2016 року у складі судді Розман М. М. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Куштана Б. П., Кондора Р. Ю.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У січні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", зараз акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулось до суду з позовом до
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення.
Позовна заява АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що відповідно до укладеного договору № MKG0GA00000041 від 10 серпня 2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 11 250,0 доларів США у вигляді кредитної лінії до 10 серпня 2017 року і взяла на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановленими кредитним договором.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між
АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № MKG0GA00000041, згідно умов якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 314,00 кв.м, житловою площею 213,10 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно.
Свої зобов`язання за кредитним договором АТ КБ "ПриватБанк" виконало у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Однак, в порушення зазначених умов договору, вона зобов`язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, який рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2010 року задоволено частково та звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, житловий будинок, загальною площею 314,00 кв.м, житловою площею 213,10 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки АТ КБ "ПриватБанк".
АТ КБ "ПриватБанк" просило виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
У червні 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічними позовними вимогами до АТ КБ "ПриватБанк", виконавчого комітету Грушівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області про визнання кредитного договору, договору іпотеки та довіреності недійсними.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 мотивована тим, що ОСОБА_2 взагалі не знав про існування таких договорів, оскільки в той період перебував у Чеській Республіці, ніяких доручень про вчинення від його імені будь-яких дій по оформленню договору іпотеки та на отримання кредиту ОСОБА_1 не надавав і така довіреність Грушівською сільською радою не посвідчувалась, і таких даних згідно книги вчинення нотаріальних дій за 2007 рік взагалі не має. Зазначені відомості в договорі іпотеки про те, що ОСОБА_1 діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої секретарем виконкому Грушівської сільської ради від 10 серпня 2007 року за № 90 не відповідають дійсності.
ОСОБА_1 вказала, що дійсно отримувала кредит у сумі
11 250,0 доларів США, який вона вже давно погасила. Вона брала тільки вказану суму кредиту, про що сам банк постійно вказує в позовних заявах та повідомленнях, а насправді в неї вимагають погашення
90 000,00 доларів США. Усі документи їй дав підписувати в кабінеті керуючий Хустською філією АТ КБ "ПриватБанк" - ОСОБА_3, який і передав їй 11 250,00 доларів США в кабінеті. Підписуючи якісь документи вона йому повністю довіряла, оскільки вони з ним добре знайомі, є односельцями і були в хороших стосунках, і вона йому повністю довірилась, і підписувала всі документи, не читаючи їх зміст. Ніяких копій документів він їй не надавав. Про отримання грошей у банку вона не підписувалась, хто це за неї зробив їй невідомо. Коли вона отримала із суду копії кредитного договору, то їй став не зрозумілий пункт 7.1 договору, в якому зазначено, що сума кредиту складає 11 250,00 доларів США, а потім в ньому розшифровано дану суму, згідно якої на споживчі цілі передбачається 90 000,00 доларів США, а також
20 250,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 договору з відповідними відсотками.
Вказаний пункт договору завуальовано або підроблено спеціально, таким чином, щоб була незрозуміла сума кредиту, і оскільки вона його не читала, то підписала можливо в такому варіанті, зазначено в копіях договору, хоча оригіналу договору вона не бачила, і їй невідомо, що там написано. Але їй згадується, що там була розшифровка суми кредиту на 900,00 і
2 250,00 доларів США, а не так, як зазначено в отриманому нею примірнику.
ОСОБА_1 не отримувала гроші в касі банку, і не підписувалась про отримання будь-якої суми. Потім вона фактично сплатила повністю отриманий кредит із відсотками. Чоловіку про отримання кредиту вона взагалі не повідомляла, щоб повністю не зіпсувати з ним стосунки, знаючи його гнівний характер. Окрім того, ніякої довіреності в Грушівській сільській раді не отримувала і не використовувала її. Яким чином у договорі іпотеки вказано, що вона діє в інтересах ОСОБА_2 їй до цього часу не зрозуміло. Де їй ОСОБА_3 говорив підписувати документи, там вона й підписувалась, окрім отримання грошей у касі. У нотаріуса вона також підписала всі документи, не читаючи. Хоча як уже тепер побачила, що там сума позики фігурує 90 000,00 доларів США, але розшифровка суми не відповідає тій, яка зазначена в кредитному договорі. Усе сформульовано інакше і на страхові платежі вказана сума 11 250,00 доларів США. Вважає, що кредитний договір був підписаний під впливом обману та в результаті помилки, без згоди другого з подружжя, без відповідних зазначених у договорі.
ОСОБА_2 ніякої довіреності своїй дружині ОСОБА_1 не видавав і не міг видавати, так як у той час перебував у Чеській Республіці, де працював та про існування такої довіреності йому невідомо.
З урахуванням збільшених позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили визнати недійсним і скасувати кредитний договір № МКG0GА00000041 від 10 липня 2007 року, договір іпотеки
№ МКG0GА00000041 від 10 липня 2007 року та довіреність, посвідчену
10 серпня 2007 року секретарем виконкому Грушівської сільської ради, згідно якої ОСОБА_2 уповноважує на виконання представницьких повноважень від його імені ОСОБА_1
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 липня
2016 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення, - відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до АТ КБ "ПриватБанк", виконавчого комітету Грушівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області про визнання кредитного договору, договору іпотеки та довіреності недійсним, - задоволено частково.
Визнано недійсною довіреність, посвідчену 10 серпня 2007 року від імені секретаря виконкому Грушівської сільської ради, згідно якої
ОСОБА_2 уповноважує на виконання представницьких повноважень від його імені ОСОБА_1 .
Визнано частково недійсним договір іпотеки № МКG0GА00000041 від 10 липня 2007 року, укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори, в частині, що стосується прав та обов`язків ОСОБА_2 .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору
№ МКG0GА00000041 від 10 липня 2007 року, укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" про виселення, суд першої інстанції виходи з неможливості такого без надання іншого житлового приміщення згідно статті 109 ЖК Української РСР.
Частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , місцевий суд виходив із доведеності та підставності заявлених позовних вимог в цій частині.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" відхилено.
Рішення тячівського районного суду Закарпатської області від 26 липня
2016 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
03 березня 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" через засоби поштового зв`язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" про виселення, та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норму статті 109 ЖК Української РСР.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Тячівського районного суду Закарпатської області.
У травні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"