Постанова
Іменем України
28 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 200/13744/16-ц
провадження № 61-30600св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2017 року у складі судді Литвиненко І. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 29 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Демченка Е. Л.,
Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (далі - ПАТ "Дніпрогаз") про визнання документів такими, що містять недостовірні, безпідставні та протиправні відомості, та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 18 січня 2016 року у частині житлового будинку АДРЕСА_1, в якій розташована належна йому квартира № 26, відповідачем було безпідставно відключено газопостачання.
З метою виправдання своїх незаконних дій відповідачем зроблено запис у журналі прийому аварійних заяв про наявність запаху газу на вулиці поблизу житлового АДРЕСА_1, що не відповідає дійсності.
Зазначав, що в акті на відключення газопостачання від 18 січня 2016 року № 78 є підпис лише однієї особи з числа працівників ПАТ "Дніпрогаз", інші графи акта відповідачем не заповненні, а тому цей акт складено з відповідними порушеннями, що свідчать про його недійсність.
Також не може підтверджувати правомірність дій відповідача щодо відключення газопостачання й заявка від 18 січня 2016 року № 873 про запах газу поблизу будинку, де розташована належна йому квартира, оскільки така інформація не відповідає дійсності, а сам бланк заяви заповнений з порушеннями.
У позовній заяві ОСОБА_1 посилався також на інші документи, які, на його думку, складені відповідачем з порушеннями, не містять необхідних реквізитів, а метою їх складання насправді було уникнення відповідальності за незаконне відключення газопостачання будинку АДРЕСА_1 через наявність запаху газу.
Вказував на те, що припинення газопостачання було здійснено ПАТ "Дніпрогаз", через начебто наявну у нього заборгованість за спожитий газ, яка насправді відсутня.
ПАТ "Дніпрогаз" попереджував його про припинення газопостачання до його квартири у разі несплати боргу, проте, виявивши, що заборгованості не існує, відповідач імітував зазначену вище ситуацію з витоком природного газу, а з метою уникнення відповідальності, сфальсифікував низку документів, зазначена інформація в яких не відповідає дійсності.
Звертав увагу на те, що рішенням Антимонопольного комітету від 24 травня
2016 року визнано тривалу бездіяльність ПАТ "Дніпрогаз" з відновлення припиненого газопостачання у будинку АДРЕСА_1 незаконною, а твердження про відсутність доступу працівників ПАТ "Дніпрогаз" до квартир недоведеними.
Посилаючись на те, що незаконними діями відповідача порушено його права, як споживача послуг з газопостачання та завдано йому моральної шкоди, позивач, з урахуванням уточнень, просив визнати такими, що містять недостовірні відомості, безпідставними, недійсними та протиправними: журнал прийому аварійних заявок
№ 6; акт про відключення від газопостачання від 18 січня 2016 року № 78; заявку про наявність запаху газу від 18 січня 2016 року № 873; наряд-допуск на виробництво
від 18 січня 2016 року № 11; лист ПАТ "Дніпрогаз" від 10 червня 2016 року
№ 5093/17-2; акт про не допуск для проведення планового технічного обслуговування від 08 червня 2016 року та акт від 09 червня 2016 року № 2020. Також просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 14 000,00 грн та додатково по 140,00 грн за кожен день, починаючи з дня подачі позову.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня
2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, не відповідає способам захисту, що передбачені законодавством, а тому, підстави для задоволення позову у частині визнання такими, що містять недостовірні відомості, безпідставними, недійсними та протиправними низки документів відсутні. За відсутності підстав для задоволення позову у зазначеній вище частині, суд не вбачав підстав і для задоволення позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди. При цьому судом першої інстанції зазначено, що позивач не був позбавлений права звернутись до суд з позовом, обравши спосіб захисту, який був би направлений на відновлення його прав, у разі встановлення їх порушення.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав не передбачений законодавством. Позивач, вважаючи, що відповідачем порушені його цивільні права, як споживача послуг газопостачання, всупереч вимогам статті 16 ЦК України обрав неналежний спосіб захисту своїх цивільних прав та інтересів.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційної скаргою на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказує на те, що суди безпідставно відмовили у задоволенні його позову у зв`язку із неправильно обраним способом захисту, не звернувши увагу на те, що документами, які складені відповідачем порушено його права як споживача послуг з газопостачання. Зазначене право підлягає відновленню шляхом звернення до суду з позовом, що передбачено статтею 22 Закону України про захист прав споживачів.
Відмовивши у позові з підстав відсутності такого способу захисту, який був обраний ним для відновлення його прав, суди проігнорували положення Конституції України, яка гарантує розгляд судами будь-якого спору. Крім того, звертає увагу на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме неврахування його пояснень до апеляційної скарги, які він подав за тиждень до судового засідання. Вказує на те, що такі пояснення взагалі не були приєднані до матеріалів справи, а в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, ним не була надана належна правова оцінка.
У жовтні 2017 року ПАТ "Дніпрогаз" подало заперечення на апеляційну скаргу, у якому просило відхилити касаційну скаргу та залишити без змін оскаржувані судові рішення. Відповідач посилався на те, що судами не було допущено порушень норм процесуального права та обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову з підстав невідповідності обраного позивачем способу захисту вимогам статті 16 ЦК України, оскільки неможливо відновити право позивача, яке на його думку було порушено відповідачем, шляхом визнання недійсними та незаконними документів, які передбачають діяльність відповідача, визначену статутом.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року провадження № 61-30600ск18 призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, асудові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 мешкає у квартирі АДРЕСА_4
Вказана квартира була зареєстрована за позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 1995 року, укладеним між ним та ОСОБА_2 на ім`я якої
у ПАТ "Дніпрогаз" було відкрито особовий рахунок.