Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 758/11911/16-ц
провадження № 61-25694св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Енергобанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року в складі судді Шаховніної М.О. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року в складі колегії суддів: Білич І. М., Болотова Є. В., Поліщук Н. В..
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (далі - ПАТ "Енергобанк") про стягнення коштів за договором банківського вкладу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 10 жовтня 2014 року між ним та банком укладені два договори № ДФ-116752-2612 та № ДФ-116755 про строковий банківський вклад із щомісячною виплатою відсотків, відповідно до умов яких банк прийняв на зберігання грошові кошти у сумі по 800 000,00 грн за кожним договором, строком до 10 квітня 2015 року, з процентною ставкою 24,50% річних. Того ж дня він уклав з ПАТ "Енергобанк" ще один договір про строковий банківський вклад із щомісячною виплатою відсотків, за яким банк прийняв від нього на зберігання грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 гривень, строком до 10 квітня 2015 року, з процентною ставкою 24,50% річних. 13 листопада 2014 року між цими ж сторонами укладений договір про строковий банківський вклад із щомісячною виплатою відсотків № ДФ-118731-2607, відповідно до умов якого банк прийняв від нього на зберігання грошові кошти у розмірі 108 000,00 доларів США, строком до 16 листопада 2015 року, зі сплатою процентної ставки 12,5% річних.
06 липня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення коштів із депозитних вкладів, однак банк відмовив йому в поверненні коштів, у зв`язку з введенням у ПАТ "Енергобанк" із 13 лютого 2015 року тимчасової адміністрації.
Крім того, посилається на те, що 12 листопада 2013 року між ним та ПАТ "Енергобанк" укладений договір № 00-000821-11 про відкриття та обслуговування карткового рахунку платіжної картки "visa", залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1 становить 1 889, 63 доларів США. 24 березня 2014 року між цими ж сторонами укладений договір № 33892/ЕН про відкриття та обслуговування карткового рахунку фізичної особи, за яким залишок коштів на рахунку № НОМЕР_2 становить 36 622, 80 доларів США, які також не були повернуті йому банком.
Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з ПАТ "Енергобанк" на свою користь грошові кошти за договорами, а саме:
36 622, 80 доларів США за договором № 33892/ЕН про відкриття та обслуговування карткового рахунку фізичної особи від 24 березня 2014 року;
1 889, 63 доларів США за договором № 00-000821-11 про відкриття та обслуговування карткового рахунку фізичної особи від 12 листопада 2013 року;
108 000,00 доларів США за договором № ДФ-118731-2607 про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків від 13 листопада 2014 року;
800 000,00 грн за договором №ДФ-116752-2612 про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків від 10 жовтня 2014 року;
800 000,00 грн за договором № ДФ-116755-2612 про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків від 10 жовтня 2014 року;
1 000 000,00 грн за договором № ДФ-116756-2612 про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків від 10 жовтня 2014 року.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що з моменту запровадження убанку тимчасової адміністрації задоволення вимог кредитора може відбуватися в особливому, передбаченому спеціальним законом (Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") порядку, з дотриманням принципу черговості. Проте, враховуючи, що позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ліквідатора) із заявою про повернення коштів лише у вересні 2016 року, а не протягом 30 днів як визначено законом, то це унеможливлює захист його прав у судовому порядку та є підставою для відмови в позові.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позивачем вимога до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про повернення вкладу подана після закінчення визначеного законодавством терміну, що призвело до невнесення його даних, які не могли бути враховані при складанні та затвердженні Загального реєстру Фондом гарантування, що б надавало б останньому право на виплату позивачу коштів за депозитним вкладом за межами гарантованої суми.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2017 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу нарішення Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що судами не враховано, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" створені умови для позбавлення конституційного права громадян України володіти, користуватися і розпоряджатися власністю, що суперечить статті 41 Конституції України. Судами не застосовано положення статті 1060 ЦК України, яка передбачає обов`язок банку видати вкладнику внесений ним вклад. Також зазначає, що дії банку з невидачі позивачеві сум депозитів у встановлений договорами строк є протиправними та такими, що порушують його права та інтереси, оскільки банк не вправі відмовляти у видачі депозиту, оскільки повернути депозит його примушує пряма норма статті 1060 ЦК України, а її порушення вказує на протиправність поведінки банку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від19 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.
04 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи, щодо законності та обґрунтованості.
Виклад фактичних обставин справи
Судом установлено, що 10 жовтня 2014 року між сторонами у справі укладені два договори про строковий банківський вклад із щомісячною виплатою відсотків №ДФ-116752-2612 та № ДФ-116755-2612
Відповідно до пункту 1.1 вказаних договорів ОСОБА_1 надав, а банк прийняв на зберігання грошові кошти у сумі по 800 000,00 грн за кожним договором, строком до 10 квітня 2015 року, з процентною ставкою 24,50% річних.
Того ж дня позивач уклав з ПАТ "Енергобанк" ще один договір про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків №ДФ-116756-2612, за умовами якого банк прийняв від ОСОБА_1 на зберігання грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 грн, строком до 10 квітня 2015 року, з процентною ставкою 24,50% річних.
13 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Енергобанк" укладений договір про строковий банківський вклад із щомісячною виплатою відсотків № ДФ-118731-2607, згідно пункту 1.1 якого банк прийняв від позивача на зберігання грошові кошти у розмірі 108 000,00 доларів США, строком до 16 листопада 2015 року, зі сплатою процентної ставки 12,5% річних.
06 липня 2016 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" із заявою про повернення коштів з депозитних вкладів, проте останній листом від 06 липня 2016 року відмовив ОСОБА_1 у поверненні коштів, у зв`язку з введенням з 13 лютого 2015 року в ПАТ "Енергобанк" тимчасової адміністрації.