Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 126/557/17
провадження № 61-34400св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21 червня 2017 року в складі судді Гуцола В. І. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Панасюка О. С., Ковальчука О. В., Кучевського П. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 14 квітня 2017 року, складеним за заявою ОСОБА_2, 02 квітня 2016 року о 10 год 45 хв він, перебуваючи на господарському дворику дачного масиву "Мрія" (далі - ДМ "Мрія), який розташований у с. Зарванці Вінницького району Вінницької області, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173 КУпАП, ображав нецензурною лайкою ОСОБА_2 чим порушив тишу та спокій.
Відповідно до протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_2 просив вжити заходів щодо нього, який 02 квітня 2017 року під час конфлікту на території ДМ "Мрія" погрожував йому фізичною розправою та висловлювався нецензурною лайкою.
Обвинувачення у вчиненні зазначених дій, викладені ОСОБА_2 у заяві, спростовані постановою Вінницького районного суду від 24 листопада 2016 року, але поширена щодо нього недостовірна інформація про вчинення ним адміністративного правопорушення принизила його честь, гідність та ділову репутацію, внаслідок чого він зазнав моральних страждань.
Враховуючи наведене, позивач просив визнати, що поширені ОСОБА_2 відомості про те, що ОСОБА_1 вчинив щодо нього правопорушення, а саме погрожував йому фізичною розправою та висловлювався нецензурно не відповідають дійсності і принижують його честь, гідність та ділову репутацію, зобов`язати ОСОБА_2 припинити неправомірні дії щодо приниження його честі, гідності, ділової репутації та стягнути з ОСОБА_2 на його користь 50 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 21 червня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що відповідач звертаючись до органів поліції з наміром захистити свої права, повідомив завідомо неправдиві відомості щодо позивача.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що оскільки інформація, яку позивач вимагає визнати такою, що не відповідає дійсності, міститься у заяві ОСОБА_2, адресованій органу, який уповноважений на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли, зокрема внаслідок адміністративного правопорушення, то суд дійшов правильного висновку, що таким чином відповідач реалізував своє право, передбачене статтею 40 Конституції України, а не здійснив поширення недостовірної інформації.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача, подана останнім до правоохоронних органів, суди не витребували її, в результаті чого дійшли неправильних висновків про відсутність в заяві відомостей, що порочать його честі, гідність та ділову репутацію. Підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому просив скаргу відхилити, рішення судів залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.
06 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи, щодо законності та обґрунтованості.
Виклад фактичних обставин справи
Судом установлено, що 14 квітня 2016 року за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 про вчинення ОСОБА_1 щодо нього кримінального правопорушення, яке полягало у погрозі фізичною розправою та висловлюванні нецензурною лайкою, інспектором Вінницького РВП ВВП ГУ НП у Вінницькій області складений протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.
Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 24 листопада 2016 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, закрито за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Нормативно-правове обґрунтування
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.