Постанова
Іменем України
28 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 335/13965/17
провадження № 61-3476св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
| позивач - ОСОБА_1, відповідач - держава Україна в особі Державної казначейської служби України, |
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 16 серпня 2018 року
у складі судді Жукової О. Є. та постанову Запорізького апеляційного суду
від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої протиправними діями суддів Дніпровського районного суду міста Києва та Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 2002 року ОСОБА_1 працювала
у Публічному акціонерному товаристві "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум") на посаді заступника керуючого Запорізької філії АКБ "Форум".
Наказом від 16 грудня 2010 року № 229 позивача призначено на посаду директора Запорізької дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу.
З 23 квітня по 27 червня 2012 року ОСОБА_1 перебувала у основній щорічній відпустці, після закінчення якої стало відомо, що її звільнено з займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва за захистом від незаконного звільнення та захистом порушеного права на працю. Головуючим у справі, який ухвалив рішення, є суддя Чех Н. А., яка при розгляді спору порушила норми матеріального та процесуального права, намагалася приховати факт її звільнення із займаної посади в період перебування у щорічній відпустці, в зв`язку з чим вважає такі дії судді протиправними.
Також позивач вказувала, що суддя Чех H. A. ухвалила рішення суду іменем України, яким безпідставно відмовила їй у захисті від незаконного звільнення та захисті порушеного права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя, яке захищено Конституцією України, Законами України, міжнародними договорами та гарантовано державою Україна.
Крім того, в обґрунтування позовних вимог вказує, що, користуючись своїм конституційним правом на судовий захист від незаконного звільнення ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ПАТ "Банк Форум" про порушення статті 4 Конвенції Міжнародної організації праці (МОП) № 158 "Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця", статті 1 частини II Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, частини другої
статті 40, частини першої статті 42 КЗпП України, про поновлення на посаді директора Запорізької Дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу ПАТ "Банк Форум", стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Головуючий суддя Соболєва І. П. своїм рішенням від 25 березня 2016 року незаконного відмовила в задоволенні зазначеного позову, не виконала вимоги закону, не застосувала норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також проігнорувала правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 01 квітня 2015 року у справі
№ 6-40цс15; від 01 липня 2015 року у справі №6-491цс15, що на її думку призвело до порушення її конституційного права на працю.
Посилаючись на те, що судді Дніпровського районного суду міста Києва (справа № 755/18963/13-ц) та Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя (справа № 335/13388/15-ц) порушили вимоги Конституції України, їх дії містять дискримінаційні ознаки та принижують гідність позивача, ОСОБА_1 просила суд відшкодувати їй за рахунок коштів державного бюджету України матеріальну шкоду, заподіяну протиправними діями суддів Дніпровського районного суду міста Києва та Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя у розмірі 1 550 879,15 грн та моральну шкоду - 1 000 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя
від 16 серпня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2019 року заочне рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 16 серпня
2018 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не уповноважені надавати оцінку діям судів при розгляді цивільних справ судовим рішенням, що набрали законної сили. Тому правові підстави для задоволення позову відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій допущено неповне з`ясування обставин, що мають істотне значення для вирішення справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим було порушено право позивача на конституційну гарантію захисту від незаконного звільнення. Таким чином, судовими рішеннями про відмову у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі не були захищені права позивача, а тому остання не позбавлена права доводити правомірність своїх вимог і вимагати від держави захисту порушених прав.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2013 року у справі 755/18963/13-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Банк Форум" про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2013 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання суду на статтю 233 КЗпП України, як на підставу для відмови в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Також суди встановили, що рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 25 березня 2016 року у справі 335/13388/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області
від 26 липня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2017 року,
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Банк Форум" про встановлення факту порушення частини другої статті 40 КЗпП України, частини першої статті 42 КЗпП України при звільненні, встановлення факту порушення статті четвертої Конвенції Міжнародної організації праці № 158 "Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця", порушення статті першої частини ІІ Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.
Отже, зазначені судові рішення набрали законної сили та є остаточними, вказаними судовими рішеннями встановлено, що звільнення позивача відбувалось у відповідності до чинного трудового законодавства, порушень норм трудового законодавства з боку ПАТ "Банк Форум" в суді не було встановлено, всі вказані вимоги законодавства були відповідачем дотримані.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.