Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 466/4738/18
провадження № 61-7543св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Служба автомобільних доріг у Львівській області,
третя особа - виконуючий обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Львівській області Кандибор Руслан Васильович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Львівській області на постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2019 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби автомобільних доріг у Львівській області, третя особа - виконуючий обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Львівській області Кандибор Р. В., про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 10 жовтня 2013 року він працював на посаді начальника відділу з організації та безпеки дорожнього руху Служби автомобільних доріг у Львівській області. 28 липня 2017 року наказом Служби автомобільних доріг у Львівській області його переведено на посаду провідного інженера з організації безпеки дорожнього руху відділу з ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг, штучних споруд та безпеки дорожнього руху у зв`язку з реорганізацією відділу відповідно до наказу Служби автомобільних доріг у Львівській області від 19 липня 2017 року № 269. Наказом Служби автомобільних доріг у Львівській області від 02 січня 2018 року його переведено на посаду провідного інженера відділу з організації безпеки дорожнього руху у зв`язку із створенням відділу з організації безпеки дорожнього руху. Наказом від 16 травня 2018 року його звільнено із займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул.
Таке звільнення вважає незаконним, оскільки 24-25 квітня 2018 року він знаходився у черговій відпустці, яка повинна була бути продовжена відповідно до його заяви та листка непрацездатності, поданих ним 18 квітня 2018 року у Службу автомобільних доріг у Львівській області, яка була прийнята старшим інспектором з кадрів - ОСОБА_2 . У зв`язку із подачею листа непрацездатності, вважав, що відпустка продовжена, а тому не виходив на роботу. 10 травня 2018 року, вийшовши на роботу після відпустки, він дізнався, що дні невиходу на роботу 24 та 25 квітня 2018 року визнані прогулами і його звільнено з роботи з 24 квітня 2018 року.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 02 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт подання ним заяви на продовження відпустки, тому невихід на роботу 24 та 25 квітня 2018 року є прогулом без поважних причин, що є правовою підставою для звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Постановою Львівського апеляційного суду від 19 березня 2019 року рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 02 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Скасовано наказ в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Львівській області "Про звільнення ОСОБА_1 " від 16 травня 2018 року № 19 з посади провідного інженера відділу з організації та безпеки дорожнього руху з 24 квітня 2018 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інженера відділу з організації безпеки дорожнього руху Служби автомобільних доріг у Львівській області з 24 квітня 2018 року.
Стягнуто з Служби автомобільних доріг у Львівській області на користь ОСОБА_1 151 587,00 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24 квітня 2018 року по 19 березня 2019 року (без врахування податків та обов`язкових платежів).
Стягнуто із Служби автомобільних доріг у Львівській області в дохід держави судовий збір в розмірі 5 551,67 грн.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного інженера відділу з організації безпеки дорожнього руху Служби автомобільних доріг у Львівській області та присудження виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, допущено до негайного виконання.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що не можна визнати прогулом без поважних причин вихід у відпустку чи продовження відпустки, коли працівник має суб`єктивне право на її одержання в точно визначений строк, (в даному випадку у зв`язку з перебуванням на лікуванні під час відпустки), якщо працівник подав листок непрацездатності під час основної відпустки. Отже, у діях ОСОБА_1 відсутній критерій кваліфікації його дій - без поважних причин, тому позовні вимоги є обґрунтованими.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду Служба автомобільних доріг у Львівській області просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що позивачем всупереч вимог статті 80 КЗпП України не надано доказів подання ним 18 квітня 2018 року роботодавцю заяви про продовження щорічної основної відпустки на 22 календарних дні. Апеляційним судом факт подання заяви не встановлено, неправильно розтлумачено норми частини другої статті 80 КЗпП України, статей 5, 11 Закону України "Про відпустки", та вирішено позовні вимоги з підстав відсутності у позивача обов`язку подання такої заяви. Настання обставин, визначених у пунктах 1-4 частини другої статті 11 Закону України "Про відпустки", не є підставою для працівника на свій розсуд вирішувати питання про перенесення відпустки на період, безпосереднього наступний за днем припинення дії цих обставин., невикористана частина відпустки має бути надана роботодавцем на підставі відповідного наказу.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначав, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не ґрунтуються на нормам трудового законодавства.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами установлено, що ОСОБА_1 працював у Службі автомобільних доріг у Львівській області з 10 жовтня 2013 року на різних керівних посадах.