Постанова
Іменем України
28 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 204/7925/16-ц
провадження № 61-31380св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2017 року у складі судді
Черкез Д. Л., та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 08 січня 2014 року на вул. Робочій з боку вул. Каверина у м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) з вини невстановленої особи, яка керуючи автомобілем здійснила наїзд на її дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка в результаті отриманих травм померла. Особа яка керувала транспортним засобом покинула місце ДТП.
За фактом вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України) було порушено кримінальне провадження. Під час досудового розслідування було встановлено, що наїзд на її дочку було здійснено невстановленою особою, яка керувала автомобілем марки Mercedes-Benz E240, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить відповідачу.
Під час досудового розслідування вона була визнана потерпілою, а відповідачу ОСОБА_2 було оголошено підозру у вчиненні зазначеного злочину, яка згодом була скасована, оскільки слідством не було встановлено його вини.
Вважає, що за кермом вищевказаного автомобіля перебував саме відповідач, а історія, яка стала офіційною версією слідства, про чоловіка який мав намір придбати у відповідача автомобіль та тимчасово їздив на ньому для перевірки технічного стану, вигадана ОСОБА_2 з метою уникнення відповідальності за скоєний злочин.
Звертала увагу на те, що слідством не було встановлено хто саме керував зазначеним транспортним засобом, проте саме відповідач має нести відповідальність за завдану їй моральну шкоду, у зв`язку із втратою близької людини, оскільки він є власником автомобіля, як джерела підвищеної небезпеки.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що неправомірному заволодінню транспортним засобом сприяла недбалість власника автомобіля - відповідача ОСОБА_2, а тому, виходячи з принципів об`єктивності та справедливості, він має нести відповідальність за завдану позивачу моральну шкоду у розмірі 50 % від заявленої суми.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2017 року змінено в частині правового обґрунтування часткового задоволення позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині правового обґрунтування підстав для часткового задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідач не звільняється від обов`язку відшкодувати моральну шкоду, навіть якщо ця моральна шкода завдана не з його вини, оскільки він є власником джерела підвищеної небезпеки від дії якого померла дочка позивача.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанцій в частині визначення розміру моральної шкоди, апеляційний суд виходив з того, що судом визначено розмір моральної шкоди з урахуванням принципів виваженості та справедливості, з урахуванням всіх доказів та обставин справи.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційної скаргою на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказує на те, що суд апеляційної інстанції правильно змінив обґрунтування підстав для часткового задоволення позову, проте безпідставно не змінив рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди, не навів жодних аргументів на підтвердження того, що саме моральна школа в розмірі 500 000,00 грн відповідає принципам виваженості та справедливості.
Заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року провадження № 61-31380ск18 призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій частині та рішення апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами встановлено, що з 08 січня 2014 року біля будинку № 168 по вул. АДРЕСА_1 у
м. Дніпропетровську сталась ДТП, внаслідок якої від отриманих тілесних ушкоджень загинула дочка позивача - ОСОБА_3, 1992 року народження.
Під час огляду місця події виявлено та вилучено фрагменти решітки радіатора, осколки скла. Загибла на місці пригоди ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, зокрема в область голови, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Смерть потерпілої настала від відкритої черепно-мозкової травми, з переломами кісток склепіння та основи черепу, крововиливами під оболонки та в шлуночки головного мозку. Виявлені тілесні ушкодження в області голови знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням смерті.