Постанова
Іменем України
22 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 469/1423/15-ц
провадження № 61-29805св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач: публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", товариство з обмеженою відповідальністю "Технокон",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 09 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Шаманської Н. О., Данилової О. О., Коломієць В. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ", банк), товариства з обмеженою відповідальністю "Технокон" (далі - ТОВ "Технокон") про визнання недійсними кредитного договору, додаткової угоди до кредитного договору та іпотечного договору.
Позов мотивований тим, що 19 травня 2008 року між ТОВ "Технокон", директором якого була ОСОБА_2, та ЗАТ "ПУМБ", правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", укладено кредитний договір № 05-236/08 про надання ТОВ "Технокон" кредиту у розмірі 300 000 доларів США з процентною ставкою 14,1% річних та кінцевою датою повернення - 18 квітня 2009 року.
19 травня 2008 року між ТОВ "Технокон" та ЗАТ "ПУМБ" укладено договір застави товарів в обороті в забезпечення виконання боргових зобов`язань за кредитним договором.
04 вересня 2008 року між ТОВ "Технокон" та банком укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 05-236/08 від 19 травня 2008 року, згідно якої кредитний договір був доповнений, зокрема, пунктом, яким передбачено укладення між банком та ОСОБА_1 іпотечного договору для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.
04 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за яким вона передала, а банк прийняв в іпотеку нерухоме майно: земельну ділянку та нежитлову будівлю загальною вартістю 2 186 593 грн для забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Технокон" перед іпотекодержателем ЗАТ "ПУМБ".
Позивач вказувала, що іпотечний договір вона уклала під впливом омани зі сторони директора ТОВ "Технокон" ОСОБА_2, яка повідомила їй про те, що укладення іпотечного договору є формальним, оскільки кредитний договір забезпечено іншим майном за рахунок якого може бути виконано зобов`язання.
ОСОБА_1 зазначала, що в листопаді 2013 року їй від представників правоохоронних органів стало відомо про те, що при укладенні іпотечного договору вона була введена в оману посадовою особою ТОВ "Технокон" ОСОБА_2 при співучасті посадових осіб ПАТ "ПУМБ", тому 21 листопада 2013 року вона звернулась до Центрального РВ ММУ України в Миколаївській області із заявою про злочинні дії посадових осіб сторін договору ТОВ "Технокон" та ПАТ "ПУМБ" при укладенні та виконанні кредитного договору, на підставі якої 21 листопада 2013 року було порушено кримінальне провадження №12013160020008007 за частиною четвертою статті 358 КК України.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2014 року вказане кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності закрито та працівників ПАТ "ПУМБ" ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності. Та встановлено, що при укладенні кредитного договору № 05-236/08 ТОВ "Технокон" та ПАТ "ПУМБ" складали завідомо фіктивні документи щодо обов`язкової умови договору - застави, а позивач уклала договір іпотеки під впливом омани зі сторони ОСОБА_2
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2015 року ОСОБА_2 звільнена від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 222 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження №12014150020007123 відносно ОСОБА_2 закрито та встановлено, що сторона договору ТОВ "Технокон" в особі директора ОСОБА_2, фактично не маючи предмету забезпечення виконання договору - застави, при укладенні договору не мала намір виконувати його умови, тобто повертати кредит, та реалізовуючи свій шахрайський намір вступила в злочинну змову з посадовими особами ЗАТ "ПУМБ", які склали акт про нібито наявність предмету застави - металевої арматури На момент укладення договору та на протязі часу з серпня 2008р. по квітень 2009р. періодично складали 9 завідомо фіктивних актів про наявність заставленого майна - металевої арматури.
Позивач вважала, що правочин, укладений для забезпечення кредитного договору № 05-236/08, а саме іпотечний договір від 04 вересня 2008 року, укладений між нею та банком є недійсним, оскільки відповідно до приписів частиною другою статті 548 ЦК України недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню, недійсність основного зобов`язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.
ОСОБА_1 просила:
визнати недійсним іпотечний договір від 04 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ "ПУМБ";
визнати недійсним кредитний договір № 05-236/08 від 19 травня 2008 року, укладений між ТОВ "Технокон" та ЗАТ "ПУМБ";
визнати недійсною додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 05-236/08 від 04 вересня 2008 року;
покласти судові витрати на відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2017 року у складі судді: Старчеус О. П. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсною додаткову угоду від 04 вересня 2008 року № 1 до кредитного договору № 05-236/08 від 19 травня 2008 року, укладену між ЗАТ "ПУМБ" та ТОВ "Технокон". Визнано недійним іпотечний договір від 04 вересня 2008 року, укладений між ЗАТ "ПУМБ" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області та зареєстрований реєстрі за № 1911. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в момент підписання іпотечного договору між сторонами, позивач навмисно була введена в оману ОСОБА_2 та працівниками банку стосовно обставин, які впливають на вчинення правочину. Визнання іпотечного договору недійсним, має наслідком й визнання недійсною додаткову угоду від 04 вересня 2008 року № 1 до кредитного договору № 05-236/08 від 19 тарвня 2008 року, оскільки вона укладена між банком та ТОВ "Технокон" з метою забезпечення іпотечного договору. Оскільки іпотечний договір ОСОБА_1 з банком було укладено під впливом обману її зі сторони ОСОБА_2, яка надала завідомо неправдиві відомості про те, що кредит вже забезпечено арматурою, вартість якої більша за суму кредиту, а також під впливом обману працівників банку ОСОБА_3 та ОСОБА_4, якими були складені фіктивні акти про наявність у ТОВ "Технокон" цієї арматури, то позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визнання недійсною додаткової угоди та іпотечного договору.
При відмові в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору № 05-236/08 від 19 травня 2008 року суд першої інстанції вказав, що зміст договору у повному обсязі відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством, при укладенні договору банком дотримано всіх вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а тому належним чином укладений договір є обов`язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 09 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "ПУМБ" задоволено. Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що при вчиненні правочину під впливом обману формування волі потерпілого відбувається не вільно, а вимушено, під впливом недобросовісних дій інших осіб, які полягають у навмисному створенні у потерпілого помилкового уявлення про обставини, які мають істотне значення: природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Внутрішня воля потерпілого на вчинення правочину відповідає його зовнішньому волевиявленню, однак її формування відбувається не вільно, а під впливом обману з боку інших осіб.
Спонукати потерпілого на вчинення правочину повинні не будь-які треті особи, як це має місце при помилці, а сама друга сторона правочину. Друга сторона правочину може спонукати потерпілого до вчинення правочину, як безпосередньо, так і через третіх осіб. Головне, щоб цей вплив чинився на потерпілого з відома або за проханням другою сторони правочину.
Апеляційний суд вказав, що звертаючись до суду з вимогами про визнання іпотечного договору недійсним, ОСОБА_1 посилалась на те, що іпотечний договір ОСОБА_1 з банком було укладено під впливом обману її зі сторони ОСОБА_2, яка надала завідомо неправдиві відомості про те, що кредит вже забезпечено арматурою, вартість якої більша за суму кредиту, а також під впливом обману працівників банку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 якими були складені фіктивні акти про наявність у ТОВ "Технокон" цієї арматури. Доказами, які підтверджують зазначені обставини позивач вважала: ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2015 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 222 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження №1 2014150020007123 відносно ОСОБА_2 за надання завідомо неправдивої інформації банку з метою отримання кредиту, що завдало великої матеріальної шкоди, закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2014 року працівників банку ПАТ "ПУМБ" ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності і кримінальне провадження № 12013160020008007 відносно них за частиною третьою статті 358 КК України, а саме: підроблення офіційного документу, який посвідчується особою, яка має право посвідчувати такі документи і який надає право або звільняє від обов`язків, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2014 року, якою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, а саме наданні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, та провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Проте зазначені докази не доводять обставин, на які посилається позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог, а саме введення її в оману другою стороною правочину, яким було ЗАТ "ПУМБ", від імені якого при укладенні договору іпотеки діяла ОСОБА_5 . Не доведено позивачем й тих обставин, що саме друга сторона правочину, спонукала її до вчинення правочину, як безпосередньо, так і через третіх осіб і цей вплив чинився на неї з відома або за проханням другою сторони правочину. Доказів, які б підтверджували, що саме працівники ПАТ "ПУМБ" ввели позивача в оману матеріали справи не містять. Посилання позивача на кримінальні провадження відкриті відносно працівників банку ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не можна вважати належними доказами введення позивача в оману з їх сторони, оскільки зазначених осіб було притягнуто до кримінальної відповідальності за підроблення офіційного документу (актів про наявність товарів, переданих у заставу).
Аргументи учасників справи
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем було надано докази, про те, що дій посадових відповідачів, якими введено в оману при укладенні оспорюваних договорів. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2015 року ОСОБА_2 звільнена від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 222 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження № 12014150020007123 відносно ОСОБА_2 за частиною другою статті 222 КК України закрито. Згідно зазначеної ухвали ОСОБА_2 визнано винною в тому, що сторона оспорюваного кредитного договору - ТОВ "Технокон" в особі директора ОСОБА_2 вчинило шахрайство з фінансовими ресурсами, а саме отримування кредиту в банку за фіктивними документами. ОСОБА_2 запевнила позивача, що предмет застави за договором (металева арматура) існує в дійсності, та в умовах неможливості повернення суми кредиту, його буде повністю погашено за рахунок заставного майна, ввела її в оману, внаслідок чого позивачка погодилась і уклала оспорюваний договір іпотеки від 26 вересня 2008 року. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2014 року кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності закрито та працівників банку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності та встановлено, що при укладенні кредитного договору № 05-236/08 від 19 травня 2008 року відповідачі складали завідомо фіктивні документи щодо обов`язкової умови договору - застави.