Постанова
Іменем України
28 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 334/6720/15-ц
провадження № 61-21702 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3,
треті особи: Друга запорізька державна нотаріальна контора, орган опіки і піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради та органу опіки і піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2016 року у складі судді Дубини Л. А. та рішення апеляційного суду Запорізької області від 02 березня 2017 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Кочеткової І. В., Гончар М. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3, треті особи: Друга запорізька державна нотаріальна контора, орган опіки і піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, про стягнення заборгованості за договорами позики.
Позовна заява мотивована тим, що 13 лютого 2012 року між ним та батьком ОСОБА_3 - ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений договір позики, за умовами якого він, як позикодавець, надав ОСОБА_4, як позичальнику, позику у розмірі 15 979 грн 80 коп., що еквівалентно 2 000 доларам США, з терміном повернення до 13 лютого 2015 року. 19 березня 2012 року між ним та ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений договір позики грошей, за умовами якого він, як позикодавець, надав ОСОБА_4, як позичальнику, позику у розмірі 320 000 грн, з терміном повернення до пред`явлення вимоги. 26 листопада 2013 року ОСОБА_4 склав боргову розписку про зобов`язання повернути йому 12 000 грн за сплату боргу по електричній енергії. Ураховуючи викладене, загальна сума боргу ОСОБА_4 перед ним становить 347 979 грн 80 коп.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, у зв`язку з чим 23 лютого 2015 року він звернувся до Другої запорізької державної нотаріальної контори з заявою-претензією до спадкоємців останнього. 25 червня 2015 року він отримав повідомлення від державного нотаріуса про те, що до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_2 як опікун малолітньої ОСОБА_3 з заявою про прийняття дитиною спадщини після смерті батька - ОСОБА_4 Державним нотаріусом було повідомлено ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3, про невиконані зобов`язання спадкодавцем - ОСОБА_4 перед ним та про його вимогу до спадкоємців боржника щодо необхідності її погашення за рахунок спадкового майна.
Таким чином, у нього виникло право відповідно до статей 1281, 1282 ЦК України заявити кредиторську вимогу до спадкоємця боржника у межах вартості успадкованого майна. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1, ринкова вартість якої згідно зі звітом про оцінку майна становить 162 034 грн.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2, як опікуна малолітньої ОСОБА_3, 162 034 грн заборгованості спадкодавця за договорами позики.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, яка діє як опікун малолітньої ОСОБА_3 - спадкоємця після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 борг спадкодавця у межах вартості спадкового майна у розмірі 162 034 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 є його малолітня дочка - ОСОБА_3, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину, що підтверджується преюдиційним рішенням суду. Малолітня ОСОБА_3 є дитиною-сиротою, оскільки, у тому числі ОСОБА_4, позбавлено батьківських прав щодо неї. Укладені між позивачем та спадкодавцем договори позики у встановленому законом порядку недійсними не визнавались, відповідачкою та органом опіки і піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району не спростовані, вимоги про їх недійсність останніми не заявлялись. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2016 року за малолітньою - ОСОБА_3 визнано право власності на спадкове майно після смерті батька, унаслідок чого з ОСОБА_2, як опікуна малолітньої ОСОБА_3, підлягає стягненню заборгованість спадкодавця за спірними договорами позики у межах вартості успадкованого майна.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 02 березня 2017 року апеляційна скарга органу опіки і піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, до якої приєдналась служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, задоволена частково, рішення суду першої інстанції змінено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з малолітньої ОСОБА_3, як спадкодавця померлого ОСОБА_4, опікуном якої є ОСОБА_2, борг спадкодавця у межах вартості спадкового майна у розмірі 162 034 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто заборгованість ОСОБА_4, як спадкодавця малолітньої - ОСОБА_3 з її опікуна - ОСОБА_2, оскільки законодавством обов`язок з погашення боргів спадкодавця несе саме спадкоємець, який прийняв спадщину, незалежно від його віку, тому цей борг, у межах спадкового майна, підлягає стягненню саме з малолітньої дитини - ОСОБА_3, від імені якої діє опікун ОСОБА_2 Спадкове майно прийняте у спадщину малолітньою дитиною - ОСОБА_3, після смерті батька закріплено за нею як єдине житло, судом на це майно стягнення не зверталося, у рахунок погашення боргу спадкодавця позивачу не передавалося, а лише стягнуто на користь ОСОБА_1 грошову суму, еквівалентну вартості успадкованого майна, на погашення боргів спадкодавця. Органом опіки і піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району та службою (управління) у справах дітей Запорізької міської ради не спростовано обов`язок спадкоємця, у тому числі малолітньої дитини, відповідно до положень статті 1282 ЦК України щодо погашення боргів спадкодавця у межах вартості спадкового майна. Крім того, відчуження спадкового майна не відбулось, тому права малолітньої дитини на спадкове майно після смерті батька не порушено.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було досліджено факт існування інших спадкоємців ОСОБА_4, крім його малолітньої дитини ОСОБА_3, не встановлено існування спадкового майна та одержання його відповідачкою, його перелік і вартість. Безпідставно не зупинено провадження у справі, оскільки 29 грудня 2016 року ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя відкрито провадження у справі за позовом представника ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3, про визнання недійсним одного з договорів позики, укладеного між ОСОБА_1 та спадкодавцем.
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, орган опіки і піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що батько малолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на час укладення спірних договорів позики лікувався від алкоголізму та був тяжко хворим, про що знав позивач. ОСОБА_1 знав про наявність у малолітньої дитини-сироти ОСОБА_3 права користування спірним житловим будинком, щодо якого у подальшому вирішувалось питання про звернення стягнення. Права малолітньої дитини - ОСОБА_3 підлягають захисту як дитини позбавленої батьківського піклування. Відповідачем було заявлено клопотання про витребування з психіатричної лікарні документів щодо перебування в установі спадкодавця ОСОБА_4, що суттєво б вплинуло на вирішення цієї справи, проте у його задоволенні судами безпідставно відмовлено.
Відзиви на касаційні скарги не надійшли.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 334/6720/15-ц з Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.