Постанова
Іменем України
28 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 347/217/17-ц
провадження № 61-24994 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
третя особа - орган опіки та піклування Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Девляшевського В. А., Фединяка В. Д., від 18 вересня
2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України
у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку.
Позовна заява мотивована тим, що вона проживає будинковолодінні
по АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності, де, окрім неї, зареєстрований та проживає її чоловік - ОСОБА_6, а також тимчасово були зареєстровані, але фактично не проживають подружжя: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх неповнолітня донька - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказувала, що відповідачі проживали у її будинку з квітня 2016 року по серпень 2016 року. Вона є особою похилого віку, їй важко підтримувати будинок у належному стані, а тому вона змушена користуватися допомогою сторонніх осіб. Відповідачі, які не є членами її сім`ї, не мають жодного відношення до належного їй на праві власності будинковолодіння, були тимчасово зареєстровані у ньому, проте з серпня 2016 року, тобто більше шести місяців без поважних причин не приживають у будинку та не сплачують комунальні платежі.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а також їхню неповнолітню доньку - ОСОБА_7, такими, що втратили право користування належним їй на праві власності житловим будинком та зняти їх з реєстраційного обліку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області у складі судді Сабадаха Б. В. від 10 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їхню неповнолітню доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, що належить на праві власності ОСОБА_1, розташованого по
АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позову відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що сім`я відповідачів не приживає у будинковолодінні позивачки з серпня 2016 року, доказів поважності причин непроживання суду не надано, а тому їх реєстрація у будинку порушує права позивачки вільно користуватися та розпоряджатися належним їй на праві власності майном. Факт виконання відповідачами за час проживання поточних робіт у будинковолодінні не свідчить про проживання однією сімʼєю і такі роботи проводилися виключно з дозволу та згоди власника - ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 вересня
2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2 задоволено. Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня
2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що відсутні правові підстави для визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням позивачки, так як вони вселилися у будинок та набули право користування ним на законних підставах як члени сім`ї власника житла, а саме як родичі позивачки, яка 07 серпня 2013 року склала на ім`я ОСОБА_3 заповіт, проте з серпня 2016 року чинить їм перешкоди у користуванні цим будинком. При цьому член сімʼї власника житла втрачає право на користування житлом лише у разі його відсутності у ньому без поважних причин понад один рік, який з урахуванням предʼявленого у лютому 2017 року позову не сплив, так як застосуванню підлягає частина друга статті 405 ЦК України, а не стаття 71 ЖК УРСР.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення районного суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Косівського районного суду Івано-Франківської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідачі є членами її сім`ї, а тому безпідставно застосував положення статті 405 ЦК України. Відповідачі ніколи не були її родиною, не вели із нею спільного господарства та вони не мали спільного побуту із нею. У зв`язку з цим є вірним застосуванням до цих правовідносин положення статті 71 ЖК УРСР, так як відповідачі понад шість місяців не проживають у її будинку, про що вірно вказав суд першої інстанції.