ПОСТАНОВА
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа №826/18893/16
адміністративне провадження №К/9901/55628/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Бучик А. Ю., Єзерова А. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Каракашьян С. К.) від 07 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Глущенко Я. Б., судді: Кузьмишина О. М., Пилипенко О. Є.) від 30 травня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." до Кабінету Міністрів України, треті особи: Державна фіскальна служба України, Міністерство фінансів України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремекс", Державне агентство автомобільних доріг України про скасування розпорядження,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." (далі - ТОВ "Remeks sanayiitic. ltd. sti.") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), треті особи: Державна фіскальна служба України (далі - ДФС України), Міністерство фінансів України (далі - МФУ), ТОВ "Ремекс", Державне агентство автомобільних доріг України про скасування розпорядження КМУ від 11 жовтня 2016 року "Про передачу мостових металоконструкцій до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що державними органами вчинялись усі необхідні дії, спрямовані на повідомлення власника відносно товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, при цьому власником товару жодних дій, направлених на реалізацію права власності на цей товар не вчинено, а тому оскаржуване розпорядження прийнято відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства, а підстави для його скасування відсутні.
Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ТОВ "Remeks sanayiitic. ltd. sti." звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
У касаційній скарзі зазначається, що суди не надали належної правової оцінки тим обставинам, на які посилається позивач у своїй позовній заяві. ТОВ "Remeks sanayiitic. ltd. sti." стверджує, що саме воно є власником мостових металоконструкцій, а тому оскаржуваним розпорядженням було позбавлено його права власності на це майно. Також скаржник посилається на порушення відповідачем приписів ст. 243 Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки його, як власника товару, не було повідомлено про застосування заходів з реалізації такого через порушення строку зберігання під митним контролем.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 серпня 2019 року прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів установила таке.
07 березня 2012 року та 25 лютого 2014 року між ТОВ "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." (продавець) та ТОВ "Ремекс" (покупець) укладено контракти №ЕМ 07/03 та № RЕМ 25/02 (зі змінами та доповненнями), за якими продавець на адресу покупця поставляє товар "металоконструкції пролітних споруд для будівництва".
На виконання контракту від 07 березня 2012 року № 07/03 на адресу ТОВ "Ремекс" поставлено товар "металоконструкції пролітних споруд" у кількості 10 000 т. Товар поставлено на умовах СІР (Інкотермс 2010) в Запорізький річковий порт.
На виконання контракту від 25 лютого 2014 року № 25/02 на адресу ТОВ "Ремекс" поставлено товар "металоконструкції пролітних споруд" у кількості 488 953 т. Товар поставлено на умовах СІР (Інкотермс 2010) в Маріупольський морський торговий порт.
Виготовлені та поставлені в Україну металоконструкції зберігалися в зоні митного контролю, що сторонами не заперечується. При цьому, строки зберігання мостових металоконструкцій, які встановлені ч. 1 ст. 240 МК України, закінчились у травні-червні 2013 року по Запорозькій митниці та у листопаді 2014 року по Донецькій митниці.
11 жовтня 2016 року КМУ прийнято розпорядження № 725-Р "Про передачу мостових металоконструкцій до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг", яким передано мостові металоконструкції, що обліковуються Запорізькою та Донецькою митницями ДФС, за переліком згідно з додатком, до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг.
Не погодившись з таким розпорядженням, ТОВ "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 МК України товари з моменту пред`явлення їх органу доходів і зборів до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.
Частинами 1, 4 ст. 204 МК України передбачено, що загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів. До закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій - третій цієї статті, товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, повинні бути: 1) задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму; або 2) передані власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією - отримувачем гуманітарної допомоги відповідному органу доходів і зборів для зберігання та/або розпорядження відповідно до цього Кодексу; або 3) відправлені під митним контролем до інших органів доходів і зборів для їх подальшого митного оформлення; або 4) вивезені за межі митної території України.
Статтею 242 МК України передбачено, що товари, які зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.
Товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах органів доходів і зборів, за якими власник або уповноважена особа не звернулись до закінчення стоків зберігання, встановлених цим Кодексом, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, - безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню, про що відповідний орган доходів і зборів повідомляє власника зазначених товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноважену особу не пізніше як за 15 днів до закінчення строків зберігання (ч. 1 ст. 243 МК України).
Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженим постановою КМУ від 25 серпня 1998 року № 1340 (далі - Порядок № 1340) установлено, що облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання майна, зазначеного в п. 1 цього Порядку, до передачі його для подальшого розпорядження відповідно до п. 9 цього Порядку покладаються на органи (організації), що здійснювали вилучення або зберігають його. Попередня оцінка проводиться відповідно до п. 8 цього Порядку на момент взяття на облік цього майна.