ПОСТАНОВА
Іменем України
27 серпня 2019 року
Київ
справа №815/2833/18
адміністративне провадження №К/9901/16900/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гончарова І. А., Усенко Є. А.,
за участю:
секретаря судового засідання Хом`яка О. А.,
представника позивача - Кириленка А. В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства "Інтмакс" на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2019 року (судді Кравченко К. В., Джабурія О. В., Вербицька Н. В.) у справі № 815/2833/18 за позовом дочірнього підприємства "Інтмакс" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИЛА:
У червні 2018 року дочірнє підприємство "Інтмакс" (далі - ДП "Інтмакс") звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області) від 27 березня 2018 року № 0011081401 та № 0011091401.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідач дійшов помилкового висновку щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 7 листопада 2018 року позов задовольнив.
Постановою від 24 травня 2019 року П`ятий апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував, позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 27 березня 2018 року №0011011401. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 27 березня 2018 року №0011091401 у частині основного зобов`язання на суму 370482,00 грн та у частині штрафних санкцій на суму 92620,00 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовив.
Не погодившись із постановою апеляційного суду, ДП "Інтмакс" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права цим судом при розгляді справи, просить скасувати це рішення у частині відмови у позові та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ГУ ДФС в Одеській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди встановили, що у період із 20 лютого по 3 березня 2018 року ГУ ДФС в Одеській області провело документальну планову виїзну перевірку ДП "Інтмакс" з питань дотримання податкового, валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період із 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.
За результатами перевірки контролюючий орган склав акт від 13 березня 2018 року №571/15-32-14-01, в якому зафіксував наступні порушення податкового законодавства, а саме: пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 2 статті 3, статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпунктів 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, пункту 3 статті 5 та пункту 1 статті 7 Господарського Кодексу України (у результаті чого встановлено завищення від`ємного значення з податку на прибуток у сумі 23650,00 грн); пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 ПК України, пунктів 1, 2 статті 3, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 713211,00 грн); пункту 2.6 глави 2 Положення "Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637.
На підставі висновків акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення рішення від 27 березня 2018 року: №0011081401, яким вказано про завищення на 23650,00 грн суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток; №0011091401, яким збільшено на 875601,00 грн суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (у тому числі за податковим зобов`язанням - 708481,00 грн, за штрафними санкціями - 177120,00 грн).
Зі змісту акта перевірки вбачається, зокрема, що позивач завищив податковий кредит на загальну суму 713211,00 грн по операціях з придбання товарів у контрагентів-постачальників: ПП "Дельта Групп", ТОВ "Компанія "Нікос", ТОВ "Перший бізнес-центр", ТОВ "Укрлайф ЛТД", ТОВ "ЕТРЕКС-9", ТОВ "Трейд-комплект", ТОВ "ЦЕНТ МАРКЕТ", ТОВ "Укрекспотрейд", ТОВ "СТЕЙЛ ПЛЮС", ТОВ "ФУНДМОНОЛІТБУД", ТОВ "ГРІН ЕКО СТИЛЬ", ТОВ "БРОКШТАЙН", ТОВ "ДЕЛФИ ПЛЮС".
Апеляційний суд погодився з судом першої інстанції, що посилання відповідача на податкову інформацію від інших податкових інспекцій про відсутність у деяких постачальників основних фондів (споруд, складів, транспорту), відсутність у деяких постачальників в наявності електронагрівачів та тенів, які в подальшому були поставлені на адресу ДП "Інтмакс", а також не знаходження деяких постачальників за адресою реєстрації, не є належною підставою для невизнання задекларованих позивачем показників витрат та податкового кредиту.
Водночас цей суд погодився з висновками контролюючих органів про завищення позивачем податкового кредиту по операціях із ТОВ "Укрлайф ЛТД" та ТОВ "СТЕЙЛ ПЛЮС".
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Постанова суду апеляційної інстанції оскаржується позивачем у частині відмови у скасуванні податкового повідомлення-рішення № 0011091401 щодо 370482,00 грн основного платежу та 92620,00 грн штрафних (фінансових) санкцій.
Отже, спірним у даному випадку є питання правової оцінки формування позивачем податкового кредиту по операціях із ТОВ "Укрлайф ЛТД" та ТОВ "СТЕЙЛ ПЛЮС".
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні
абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Зі змісту підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України вбачається, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.