ПОСТАНОВА
Іменем України
27 серпня 2019 року
Київ
справа №815/5853/13-а
адміністративне провадження №К/9901/4507/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Завальнюка І.В. від 09 жовтня 2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Скрипченка В.О., суддів Осіпова Ю.В., Романішина В.Л. від 09 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Векторавтотранс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Векторавтотранс" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року №0002342202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 296360 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 65894 грн.
Суди встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29 березня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складений акт №000055/15-51-34/22-01/37608205/136 від 17 липня 2013 року, у якому, окрім іншого, встановлено порушення позивачем пункту 46.1 статті 46, пункту 49.1 статті 49, пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1, 183.2, 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 296360 грн. На підставі акта складено оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення.
У акті перевірки Інспекція дійшла наступних висновків про: неправомірне формування Товариством податкового кредиту в розмірі 88120 грн. по взаємовідносинам ТОВ "Евро-Прораб" та ТОВ "Буд Імпульс 2012", оскільки перевіркою документально не підтверджено реальності здійснення таких господарських операцій; ненарахування та несплату Товариством податкових зобов`язань з ПДВ згідно актів виконаних робіт (послуг); нереєстрацію Товариством платником ПДВ у результаті перевищення обсягу продажу 300000 грн.; відсутність єдиних міжнародних перевізних документів, що дають право на застосування нульової ставки ПДВ відповідно до підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України, у зв`язку з чим позивачем занижено суму зобов`язань зі сплати ПДВ.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року №0002342202 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 262894 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 57527,5 грн.; в задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного: операції між позивачем та ТОВ "Евро-Прораб" та ТОВ "Буд Імпульс 2012" щодо поставки товарів (автошин) є реальними, факт їх вчинення підтверджується належними доказами, а висновки відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами, тому позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій; з огляду на декларації, реєстр податкових накладних, картку рахунку №361, оборотно-сальдову відомість Товариством визначено податкові зобов`язання з ПДВ у повному обсязі та їх не занижено; позивач не мав обов`язку подавати декларацію з ПДВ за липень 2011 року, а сума податкового зобов`язання за цей неповний місяць міститься в декларації за серпень, у зв`язку із чим доводи Інспекції про заниження податкового зобов`язання у липні 2011 року є необґрунтованими; обставини здійснення Товариством міжнародних перевезень, які дають право на застосування нульової ставки ПДВ, підтверджуються належними та допустимими доказами (CMR та складеними актами виконаних робіт), які були надані до перевірки, однак безпідставно не враховані контролюючим органом.
Водночас суд дійшов висновку, що в порушення пунктів 183.1, 183.2 статті 183 ПК України Товариство подало до Інспекції заяву про реєстрацію платником ПДВ не в червні 2011 року, а лише 04 липня 2011 року, а тому внаслідок такої невчасної реєстрації позивачем занижено зобов`язання з ПДВ на 33466 грн. у зв`язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині є обґрунтованим, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 09 квітня 2014 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позов Товариства задовольнив повністю; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року №0002342202.
Апеляційний суд, погодившись із висновками й мотивами суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, водночас зазначив, що відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог останній виходив лише з обставин часу реєстрації позивача як платника податку, тоді як для повного та всебічного розгляду справи необхідно було визначити, на яких правових підставах Інспекцією здійснено нарахування ПДВ у розмірі 33466 грн. Як встановлено у ході апеляційного розгляду, у період з квітня по червень 2011 року Товариство надавало послуги з міжнародного перевезення, що здійснювались на підставі єдиного міжнародного перевізного документа (CMR), й тому мало право на застосування нульової ставки ПДВ, як наслідок, заниження сум податкових зобов`язань з ПДВ не відбувалось.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати (рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум ПДВ, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки Товариства.
Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Що стосується зменшення Товариству суми податкового кредиту у розмірі 88120 грн., судами встановлено, що така сформована позивачем за наслідками взаємовідносин із ТОВ "Евро-Прораб" та ТОВ "Буд Імпульс 2012" у період з березня по грудень 2012 року.
Так, правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту врегульовані розділом V ПК України, у відповідності до пункту 198.1 статті 198 якого (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 01 лютого 2012 року №1/2-12, укладеного позивачем з ТОВ "Евро-Прораб", останнім на користь Товариства поставлено автошини.
За наслідками виконання зобов`язань ТОВ "Евро-Прораб" видано позивачу податкові накладні від 01 лютого 2012 року №10, від 03 лютого 2012 року №46, від 06 лютого 2012 року №55, від 08 лютого 2012 року №56, від 10 лютого 2012 року№57 на загальну суму ПДВ 34680 грн.
Також встановлено, що на виконання договору поставки від 10 серпня 2012 року №8/т, укладеному між позивачем та ТОВ "Буд Імпульс", останнім на користь Товариства поставлено автошини.
За наслідками виконання зобов`язань ТОВ "Буд Імпульс" видано позивачу податкові накладні від 10 серпня 2012 року №8, від 14 серпня 2012 року №9, від 03 грудня 2012 року №169, від 05 грудня 2012 року №170, від 07 грудня 2012 року №171, від 10 грудня 2012 року №172 на загальну суму ПДВ 53440 грн.