У Х В А Л А
27 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 800/466/17 (П/9901/224/18, П/9901/189/18)
Провадження № 11-820заі19
Суддя Великої Палати Верховного Суду Золотніков О. С.,
перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі № 800/466/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції (правонаступник Вища рада правосуддя; далі - ВРЮ, ВРП відповідно), Верховної Ради України (далі - ВРУ) про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправною та нечинною постанови в частині,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВРЮ, в якому з урахуванням доповнень просив скасувати рішення цього органу від 04 лютого 2004 року щодо залишення його скарги на рішення Кваліфікаційної комісії суддів військових судів України від 20 жовтня 2003 року без задоволення та зобов`язати ВРЮ переглянути його скаргу.
Шевченківський районний суд міста Києва постановою від 13 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року, відмовив у задоволенні позову.
У квітні 2009 року ОСОБА_1 подав позов до ВРУ, в якому просив визнати протиправною та нечинною Постанову ВРУ від 22 травня 2008 року № 303-VІ "Про звільнення суддів" у частині його звільнення з посади за порушення присяги судді.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 08 лютого 2012 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ВРУ направив за підсудністю до Вищого адміністративного суду України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 травня 2012 року адміністративну справу передав до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 16 серпня 2012 року залишив позов без розгляду, оскільки в судовому засіданні під час оголошення ухвали суду до завершення розгляду справи позивач залишив судове засідання. Із заявою про розгляд справи за його відсутності або із заявою про наявність поважних причин відсутності позивач до суду не звертався.
19 січня 2017 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі "Куликов та інші проти України", яким постановив, що Україна порушила стосовно усіх заявників пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності, статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.
08 червня 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судових рішень з підстави, встановленої пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення із заявою до суду; далі - КАС України), в якій позивач просив:
- скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2012 року, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2012 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги: скасувати Постанову ВРУ від 22 травня 2008 року № 303-VІ в частині його звільнення з посади судді за порушення присяги; стягнути з ВРУ на його користь матеріальну шкоду в розмірі 1 269 863,80 грн та моральну шкоду в розмірі 1 699 907,90 грн;
- скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2007 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги: визнати незаконним і скасувати рішення ВРЮ від 04 лютого 2004 року; зобов`язати ВРЮ поновити його на посаді судді; стягнути з ВРЮ на його користь моральну шкоду в розмірі 2 875 533,66 грн.
Верховний Суд України ухвалою від 14 вересня 2017 року роз`єднав вимоги заяви ОСОБА_1 в самостійні провадження для перегляду:
- ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2012 року та ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2012 року, постановлених у справі № 2а-8215/12/2670;
- постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2007 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року, постановлених у справі № 2-а-37/07.
Верховний Суд України постановою від 09 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень у справі № 2а-8215/12/2670 задовольнив частково: ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2012 року скасував, справу передав на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.
Верховний Суд України постановою від 09 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень у справі № 2-а-37/07 задовольнив частково: постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року скасував, справу передав на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.
Вищий адміністративний суд України ухвалами від 06 листопада 2017 року відкрив провадження у справах за позовами ОСОБА_1 до ВРЮ про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії (№ 800/465/17) та до ВРУ про визнання протиправною, нечинною постанови в частині (№ 800/466/17).
18 листопада 2017 року позивач подав до Вищого адміністративного суду України заяву про уточнення позовних вимог у справі № 800/466/17 до ВРУ, в якій просив стягнути з цього відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 1 269 863,80 грн та моральну шкоду в розмірі 1 699 907,90 грн.
02 грудня 2017 року ОСОБА_1 також подав до Вищого адміністративного суду України заяву про уточнення позовних вимог у справі № 800/465/17, відповідно до якої просив: визнати протиправним і скасувати рішення ВРЮ від 04 лютого 2004 року; зобов`язати ВРП поновити позивача на посаді; стягнути з ВРП моральну шкоду у розмірі 2 875 533,66 грн.
До набрання чинності КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII) та припинення діяльності Вищого адміністративного суду України розгляд адміністративних позовів ОСОБА_1 цим судом не закінчено.
Відповідно до підпункту 5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України та на підставі Закону № 2147-VIII справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 . передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 січня 2018 року прийняв допровадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ВРУ про визнання протиправною, нечинною постанови в частині у справі № 800/466/17 (П/9901/224/18).
Ухвалою від 15 січня 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду прийняв до провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ВРЮ про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, а також заяву позивача від 02 грудня 2017 року про зміну позовних вимог у справі № 800/465/17 (П/9901/189/18).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 31 січня 2018 року об`єднав в одне провадження справи № П/800/465/17 та № П/800/466/17 за позовами ОСОБА_1
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 травня 2018 року заяву позивача щодо додаткових вимог про стягнення з ВРУ матеріальної шкоди в розмірі 1 269 863,80 грн, визначення остаточної суми заподіяної матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції, стягнення з ВРУ моральної шкоди в розмірі 1 699 907,90 грн залишив без руху та надав строк для усунення недоліків шляхом долучення документа про сплату судового збору.
01 і 04 червня 2018 року ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 . відповідно звернулися до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із заявою про відмову від позову до ВРУ про стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.
12 жовтня 2018 року позивач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, клопотання про уточнення заяви про перегляд судових рішень від 08 червня 2017 року (була подана до Верховного Суду України), в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення ВРЮ від 04 лютого 2004 року;
- зобов`язати ВРП поновити позивача на посаді;