ПОСТАНОВА
Іменем України
28 серпня 2019 року
Київ
справа №754/11675/17
адміністративне провадження №К/9901/2100/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Деснянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві до ОСОБА_1 про примусове видворення та затримання з метою поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 08.09.2017, прийняту у складі головуючого судді Галась І.А. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017, постановлену у складі колегії суддів: Шелест С.Б. (головуючий), Глущенко Я.Б., Чаку Є.В.
І. Суть спору
1. У вересні 2017 року до Деснянського районного суду міста Києва звернувся Деснянський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві (далі - Деснянський РВ ГУ ДМС України в м.Києві) з позовом до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1, в якому просив суд:
1.1. - прийняти рішення про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ;
1.2. - примусово видворити з території України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ;
1.3. - на підставі пункту 5 частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України допустити негайне виконання постанови.
2. Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 неправомірно перебуває на території України, та ухиляється від виїзду з території України, чим порушує вимоги статей 4, 9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. 08.09.17 співробітниками Департаменту захисту національної державності СБ України спільно з працівниками Деснянського РВ ГУ ДМС України в м. Києві, під час опрацювання оперативної інформації було виявлено по вул. Драйзера, 4-а в м.Києві громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме ухилився від виїзду з України після закінчення дозволеного терміну перебування.
4. Будучи допитаним, громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 пояснив, що в Україну прибув у 2009 році у приватних справах, з метою проживання.
5. Із 2009 року по 2015 рік проживав без документів на право проживання в Україні. У липні 2015 року звернувся до Державної міграційної служби України із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проте у визнанні такого статусу йому було відмовлено.
6. За результатами судового оскарження рішення міграційної служби про відмову у визнанні громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.16 у справі № 820/4175/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.16 та ухвалою Вищого адміністративного суду від 14.12.16, у задоволенні позову відмовлено.
7. 08.09.17 відносно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ №000950 та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПР МКМ №000949 у сумі 510 грн (а.с.11, 12).
8. Того ж дня, завідувачем сектора у справах іноземців та осіб без громадянства Деснянського РВ ГУ ДМС України в м. Києві прийнято рішення про примусове повернення за межі України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
9. Керуючись положеннями статті 183-7 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) Деснянський РВ ГУ ДМС України в м.Києві звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Деснянський районний суд міста Києва постановою від 08.09.2017 позовні вимоги задовольнив повністю.
11. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявні обґрунтовані підстави для примусового видворення іноземця за межі території України; відповідач порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме ухилився від виїзду з України після закінчення дозволеного терміну перебування.
12. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.10.2017 рішення суду першої інстанції в частині примусового видворення з України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 скасував, та у цій частині виніс нову постанову про відмову у задоволенні позову. У іншій частині постанову Деснянського районного суду міста Києва від 08.09.2017 - залишив без змін.
13. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив із наявності Довідки про звернення за захистом в Україні № 007444, яка є документом, що засвідчує законність перебування особи на території України, та термін дії якої на момент ухвалення судового рішення не закінчився і був продовжений до 10.01.2018.
IV. Касаційне оскарження
14. Представник відповідача ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою, у якій посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та невірної правової оцінки обставин у справі.
15. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач знаходиться у процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту та відповідно до положень статті 3 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", до частини першої статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" не може бути примусово видворений з України, а знаходження його у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства є недоцільним.
16. Деснянський РВ ГУ ДМС України в м.Києві заперечень на касаційну скаргу не надав.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
17. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України від 22.09.2011 №3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон №3773-VI).
19. За приписами частини першої статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
20. Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
21. Частиною першою статті 30 Закону України №3773-VI передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
22. Статтею 31 Закону України №3773-VI визначено вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Також забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.