ПОСТАНОВА
Іменем України
28 серпня 2019 року
Київ
справа №420/5529/18
адміністративне провадження №К/9901/10341/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М .М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 у складі судді Стефанова С. О. та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 у складі колегії суддів: Градовського Ю. М., Крусяна А. В., Яковлєва О. В. у справі № 420/5529/18 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області про поновлення роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до прокуратури Одеської області, в якому просив:
- поновити його на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області, звільненого у зв`язку з реорганізацією прокуратури Біляєвської міжрайонної прокуратури Одеської області, на підставі статті 42-1 Кодексу законів про працю України у зв`язку з виникненням вакантної посади в Іллічівській місцевій прокуратурі 29.01.2016;
- стягнути з прокуратури Одеської області на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 29.01.2016, тобто з дня виникнення вакантної посади в Іллічівській місцевій прокуратурі Одеської області по час прийняття судового рішення про стягнення заробітної плати;
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.1. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Позивач працював в органах прокуратури з 1997 року.
3.2. У 2011 році ОСОБА_1 було переведено на посаду заступника Біляївського міжрайонного прокурора. Вказану посаду позивач обіймав по день звільнення, що підтверджується копією трудової книжки.
3.3. У відповідності до положень статті 12, пункту 1-1 Перехідних положень та пункту 1 Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ з 15.12.2015 припинилось функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та в системі органів прокуратури України були створені місцеві прокуратури, перелік і територіальна юрисдикція яких була визначена в Додатку до цього Закону.
3.4. На виконання вищенаведених положень закону, наказом Генерального прокурора України від 23.09.2015 № 87ш з 15.12.2015 внесені зміни до структури та штатного розпису прокуратури Одеської області щодо ліквідації підпорядкованих їй прокуратур районного рівня та затверджений штатний розпис новоутворених місцевих прокуратур, у зв`язку із чим передбачено скорочення посади позивача.
3.5. Відтак, у відповідності до вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України та пункту 5 Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" 25.09.2015 ОСОБА_1 було попереджено, про наступне вивільнення з 14.12.2015 у зв`язку ліквідацією органу прокуратури у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі. Позивач був ознайомлений із вказаним попередженням, про що свідчить особистий підпис останнього.
3.6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 подавав документи та приймав участь в конкурсі на заміщення адміністративних посад в Іллічівській місцевій прокуратурі та потрапив до рейтингового списку під номером 41 з підсумковим балом 75,3 за результатами тестування на знання законодавчої бази та на загальні здібності. Однак, вказаних балів не вистачило для проходження інших рівнів конкурсу. Зазначені обставини сторонами не заперечувались.
3.7. У подальшому, заступником генерального прокурора України - прокурором Одеської області прийнято наказ від 14.12.2015 за № 3142к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника Біляївського міжрайонного прокурора з 14.12.2015 у зв`язку із реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури за пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
3.8. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки вважає, що незважаючи на його звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" фактичною підставою звільнення є положення пункту 1 частини першої статті 40 та статті 42 Кодексу законів про працю України. У зв`язку з вказаним, позивач просив суд поновити його на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області, оскільки 21.01.2016 в новоутвореному органі прокуратури з`явились вакантні посади. Крім того, позивач зазначав про те, що на вакантні посади Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області було призначено інших осіб, позаяк йому такі посади запропоновано не було.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстнації, вказав на те, що відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури, оскільки заступник генерального прокурора України приймаючи наказ про звільнення ОСОБА_1 із посади прокурора діяв в межах своїх повноважень та на підставі чинних норм законодавства України.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивачем подано касаційну скаргу, в якій ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти рішення про задоволення його вимог в повному обсязі.
5.1. Доводи касаційної скарги грунтуються на твердженні позивача, про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстнацій норм матеріального права.
5.2. Позивач, зокрема, зазначає про те, що після появи в 2016 році в Іллічівській місцевій прокуратурі Одеської області вакантних посад, на такі посади було призначено осіб, які не проходили процедуру тестування. На переконання позивача, по відношенню до нього відповідачем було створено умови дискримінації, оскільки вакантні посади не були йому запропоновані.
6. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якій прокуратура Одеської області просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. З 15.12.2015 втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII, в частині статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур.
9. У відповідності до положень статті 12, пункту 1-1 Перехідних положень та пункту 1 Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ (далі - Закону № 1697-VІІ) з 15.12.2015 припинилось функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та в системі органів прокуратури України були створені місцеві прокуратури, перелік і територіальна юрисдикція яких була визначена в Додатку до цього Закону.
10. Відповідно до статті 1 Закону № 1697-VІІ, прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
11. Положеннями статті 4 Закону № 1697-VІІ визначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
12. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ прокурор звільняється з посади у разі: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.