ПОСТАНОВА
Іменем України
28 серпня 2019 року
Київ
справа №826/20348/15
адміністративне провадження №К/9901/1801/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2015 у складі колегії судді Кузьменка В. А. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 у складі колегії суддів: Кузьменка В. В., Василенка Я. М., Степанюка А. Г. у справі № 826/20348/15 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 11.08.2015 № 1258ц про звільнення позивача з посади старшого прокурора відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці;
- поновити позивача на посаді;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.08.2015 по 01.09.2015 у розмірі 10 976,00 грн (з розрахунку середньоденної заробітної плати 522,66 грн);
- допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 10 976,00 грн.
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2015 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
2.1. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Відповідно до пунктів 1, 2 та 3 наказу Генеральної прокуратури України від 08.12.2014 № 72шц визначено ліквідувати у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України Головне управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату, управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури, загальну штатну чисельність 358 одиниць зарахувати до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати.
3.2. Водночас, пунктом 6 вищезазначеного наказу, утворено у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України Головне управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, у сфері транспорту та у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури.
3.3. Крім того, пунктом 6.1 наказу Генеральної прокуратури України від 08.12.2014 № 72шц встановлено у штатному розписі новоутвореного Головного управління за рахунок резерву Генеральної прокуратури України 263 одиниці з відповідним фондом заробітної плати. Таким чином, вказаним наказом передбачено скорочення 93 працівників.
3.4. З матеріалів особової справи позивача встановлено, що він безперервно працює в органах прокуратури з 30.06.1998, має на утриманні двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
3.5. Позивача було попереджено про звільнення із займаної посади з 20.05.2015 у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці листом від 20.03.2015 № 11/1-753вих-15.
3.6. З попередженням про вивільнення позивач ознайомлений 20.03.2015, про що свідчить його власноручний підпис.
3.7. Перелік вакантних посад, запропонованих позивачу під час попередження про подальші зміни в організації праці 20.03.2015, міститься в матеріалах особової справи.
3.8. У подальшому, 08.05.2015 позивачу надано для ознайомлення новий перелік вакантних посад центрального апарату Генеральної прокуратури України станом на 07.05.2015, з якими позивач ознайомився 08.05.2015, про що свідчить власноручний підпис позивача на відповідному переліку. Відтак, позивача повідомлено про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці та двічі запропоновано перелік вакантних посад центрального апарату Генеральної прокуратури України.
3.9. Позивач подав відповідачу рапорт від 20.03.2015, яким повідомив, що не заперечує проти переведення його на посаду старшого прокурора організаційно-методичного відділу управління захисту і свобод дітей Генеральної прокуратури України.
3.10. 03.06.15 позивачем подано рапорт стосовно відсутності заперечень щодо переведення на посаду прокурора відділу впровадження, контролю та забезпечення якості роботи управління реформ та забезпечення якості роботи Генеральної прокуратури України. Вказана обставина не заперечувалась відповідачем, проте не знайшла свого відображення в матеріалах судової справи.
3.11. Наказом відповідача від 11.08.2015 № 1258ц позивача звільнено з посади старшого прокурора відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (пункт 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України). Підставою для звільнення позивача зазначено наказ Генерального прокурора України від 07.12.2014 року № 72шц.
3.12. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки вважає, що відповідачем не дотримано порядку вивільнення працівників, допущено порушення норм трудового законодавства та не враховано переважного права на залишенні на роботі, що є порушенням вимог статей 42, 492 та частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували неможливість переведення позивача з його згоди на вакантну посаду, а також доказів доведення до відома державної служби зайнятості інформації про заплановане вивільнення працівників. Крім того, судами встановлено порушення порядку вивільнення позивача, оскільки не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
5.1. Доводи касаційої скарги, грунтуються на тому, що процедура вивільнення позивача з посади, яку було скорочено наказом Генерального прокурора України, відповідачем дотримана. На переконання відповідача, позивач не мав переважного права на залишення на роботі.
5.2. Крім того, скаржник посилався на обставини можливого отримання позивачем доходу після звільнення з органів прокуратури, та необхідність врахування таких обставин під час обрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
6. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому викладено незгоду з доводами скаржника з підстав правильного, на думку позивача, дослідження судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи. Позивач просить суд залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України 06.07.2005 № 2747-IV (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
8. Так, позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що суб`єктом владних повноважень порушено його право на працю.
9. Положеннями статті 43 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
10. Разом з тим, частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
12. Пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі - КЗпП України) встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
13. Зі змісту наведеної норми вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання за ініціативою власника трудового договору з працівником, як при: ліквідації; реорганізації; скороченні чисельності працівників або скороченні штату працівників.
14. Колегія суддів вважає за доцільне застосувати правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 800/538/17. Зокрема, судом вказано, що поняття ліквідація, реорганізація, скорочення чисельності або штату працівників, в контексті змін структури стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.