ПОСТАНОВА
Іменем України
28 серпня 2019 року
Київ
справа №743/1263/17
адміністративне провадження №К/9901/29470/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної міграційної служби України в Чернігівській області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2017 року у складі судді Жовток Є.А. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Ганечко О.М. (головуючого), Коротких А.Ю., Федотова І.В. у справі за позовом Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області до громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 про продовження строку затримання,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 про продовження строку затримання з 21 вересня 2017 року до 20 грудня 2017 року включно.
2. Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, в позові відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. 28.04.2016 року громадянин Соціалістичної Республіки В`єтнам - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, був затриманий співробітниками ДМС України без документів, які підтверджували законність його перебування на території України.
3.2. 28.04.2016 року ГУДМС України в Одеській області стосовно відповідача було прийнято рішення № 14 про примусове повернення в країну походження, яким зобов`язано ОСОБА_1 покинути територію України, в термін до 11.05.2016 року.
3.3. Внаслідок невиконання відповідачем рішення про примусове повернення в країну походження, 21.03.2017 року ГУДМС України в Одеській області стосовно відповідача складено протокол про адміністративне затримання за ч.2 ст.263 КУпАП та поміщено ОСОБА_1 в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
3.4. Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23.03.2017 року, ОСОБА_1 примусово видворено за межі України, а ухвалою цього ж суду відповідача затримано з поміщенням до Чернігівського ПТПІ на строк до 21.09.2017 року.
3.5. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2017 року постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23.03.2017 року - залишено без змін.
3.6. Постанова суду про примусове видворення ОСОБА_1 позивачем виконана не була.
3.7. 11.04.2017 року та 21.08.2017 року УДМС України в Чернігівській області зверталось до Посольства Соціалістичної Республіки В`єтнам з листами про надання допомоги в оформленні свідоцтва на повернення відповідача до країни громадянської належності.
3.8. Відповіді на вказані вище звернення позивачем отримано не було.
4. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що відсутність відповідей з посольства країни походження відповідача не може бути підставою для продовження строку затримання ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.
6. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що неможливо виконати рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23.03.2017 року та забезпечити примусове видворення ОСОБА_1 за межі України з поважних причин, а тому вимога УДМС України в Чернігівській області щодо продовження строку затримання відповідача відповідає вимогам діючого законодавства.
7. Позивач правом подачі відзиву на касаційну скаргу позивача не скористався.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
8. Згідно статті 5 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" від 4 листопада 1950 року № ETS N 005, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення; d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу; e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг; f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
9. Відповідно до частини четвертої статті 30 Закону України від 22 вересня 2011 року №3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон №3773-VІ), іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
10. Частиною другою статті 183-7 КАС України передбачені особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства.
11. У разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі, адміністративний суд, визначений частиною першою цієї статті, за клопотанням органу (підрозділу), який подав такий позов, може прийняти одне з таких рішень: 1) взяти особу на поруки підприємства, установи чи організації; 2) зобов`язати іноземця або особу без громадянства внести заставу; 3) затримати іноземця або особу без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
12. Не можуть застосовуватися взяття на поруки та застава до іноземців та осіб без громадянства, до яких раніше застосовувалися такі заходи, а також стосовно яких є достатні дані про їх причетність до готування та/або вчинення терористичної діяльності.
13. Такі заходи також застосовуються адміністративним судом, визначеним частиною першою цієї статті, за позовом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України до іноземців та осіб без громадянства, які до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вчинили порушення законодавства України з прикордонних питань та про правовий статус іноземців до завершення цієї процедури.
14. Відповідно до частини сьомої статті 183-7 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не може перевищувати шести місяців. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців.
15. Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні три місяці подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для виконання рішення про примусове видворення або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.