ПОСТАНОВА
Іменем України
28 серпня 2019 року
Київ
справа №808/3878/17
адміністративне провадження №К/9901/54969/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року у складі судді Татаринова Д.В. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів: Мельник В.В., Сафронова С.В., Чепурнова Д.В. у справі № 808/3878/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про скасування рішення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України, в якому просила скасувати рішення відповідача від 13 листопада 2017 року № 2301/03-25347 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року, вказаний адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. 15 липня 2003 року ОСОБА_1 звернулась до Орджонікідзевського РВ УМВС України в Запорізькій області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україні, яка має чоловіка громадянина України.
3.2. За результатом розгляду даної заяви та поданих позивачем документів, УМВС України в Запорізькій області прийнято висновок від 20 серпня 2003 року про залишення на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 .
3.3. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про імміграцію" громадянці Республіки Азербайджан ОСОБА_1 надано дозвіл на імміграцію, про що документовано посвідкою на постійне проживання в Україні від 30 вересня 2003 року серія НОМЕР_2, терміном безстроково.
3.4. Пізніше позивач звернулась до Вознесенівського РВ у місті Запоріжжі УДМС в Запорізькій області із заявою про обмін посвідки на постійне місце проживання, у зв`язку з непридатністю до користування.
3.5. Після чого Вознесенівським РВ у місті Запоріжжі УДМС в Запорізькій області, для проведення перевірки, отримано з архіву УДМС України в Запорізькій області справу про залишення в Україні на постійне місце проживання № НОМЕР_1 .
3.6. За результатами перевірки документів Управлінням Державної міграційної служби України в Запорізькій області 13 листопада 2016 року складено висновок, в якому зазначено про необхідність скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1, оскільки на момент подання заяви та оформлення дозволу на імміграцію в України її чоловік ОСОБА_4 у громадянстві України не перебував.
3.7. На підставі зазначеного висновку Управлінням Державної міграційної служби України в Запорізькій області прийнято оскаржуване рішення від 13 листопада 2017 року № 2301/03-25347 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки Республіки Азербайджан ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію".
3.8. Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
3.9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності передбачених законом підстав для скасування наданого позивачем дозволу на імміграцію.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області звернулося до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
4.1. При цьому, зазначає, що дозвіл на імміграцію був наданий позивачу бездпіставно, оскільки її чоловік на час отримання дозволу не був громадянином України, що в силу пункту 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" є підставою для скасування такого дозволу.
5. Відзиву на касаційну скаргу позивачем подано не було.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
7. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
8. У статті 1 Закону України "Про імміграцію" визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.