ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/20585/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Пількова К.М.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.
представників учасників справи:
позивача - публічного акціонерного товариства "БГ Банк" (далі - Банк) - Шалашової В.І. - адвокат (свідоцтво від 11.07.2017 ПТ №1772),
відповідача -1 - приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" Металургійний завод" (далі - Завод) - Сухацького А.В. - адвокат (свідоцтво від 01.06.2018 ЗР №21/1462),
відповідача - 2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Інекс Ріал Істейт" (ТОВ "Інекс Ріал Істейт") - не з`яв.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) - Заплішної О.Д. - адвокат (свідоцтво від 01.03.2019 №7468/10),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю "Калина Трейд" (далі - ТОВ "Калина Трейд") - не з`яв.,
розглянув касаційну скаргу Заводу
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 (головуючий суддя Кравчук Г.А., судді Скрипка І.М. і Чорна Л.В.)
зі справи №910/20585/14
за позовом Банку
до: Заводу;
ТОВ "Інекс Ріал Істейт"
про солідарне стягнення 4 315 759,83 євро та 9 689,63 грн.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ТОВ "Калина Трейд".
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2014 року до господарського суду міста Києва звернулося публічне акціонерне товариство "Банк Перший", правонаступником якого є Банк, з позовом до Заводу і ТОВ "Інекс Ріал Істейт" про солідарне стягнення (з урахуванням прийнятої судом зміни предмета позову) заборгованості у загальній сумі 4 315 759, 83 євро та 9 689,63 грн, з яких: заборгованість зі сплати суми кредиту 4 245 241,65 євро, заборгованість зі сплати прострочених процентів за користування кредитом 42 039,68 євро, заборгованість зі сплати нарахованих, але не сплачених процентів за користування кредитом 28 478,50 євро та заборгованість зі сплати пені за порушення встановлених кредитним договором строків сплати процентів за користування кредитом 9 689,63 грн.
2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним згідно з кредитним договором від 20.02.2013 № 8/L-0213/978 (далі - Кредитний договір) зі змінами та доповненнями, а також договору поруки від 01.08.2014 №24 (далі - Договір поруки).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2018 (суддя Чебикіна С.О.), у позові відмовлено.
4. Рішення мотивовано тим, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, відповідачами в даній справі не порушено.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019:
- апеляційну скаргу Банку задоволено;
- рішення місцевого господарського суду скасовано;
- прийнято нове рішення, яким позов задоволено;
- стягнуто солідарно із Заводу та ТОВ "Інекс Ріал Істейт" на користь Банку суми, зазначені в пункті 1 цієї постанови;
- стягнуто солідарно із Заводу та ТОВ "Інекс Ріал Істейт" на користь Банку 73 080 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції і 109 620 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
6. Постанову мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі до Верховного Суду Завод, зазначаючи про незаконність оскаржуваної постанови та про прийняття місцевим господарським судом рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просить відповідну постанову апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2018.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. Суд апеляційної інстанції:
- неправомірно задовольнив позовну вимогу, яка навіть не заявлялася Позивачем, що є порушенням частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
- дійшов помилкових висновків стосовно нікчемності договору про переведення боргу від 17.11.2014 №171114 (далі - Договір про переведення боргу);
- не взяв до уваги, що під час розгляду справи судами встановлено відсутність підстав для визнання Договору про переведення боргу недійсним у розумінні статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);
- порушив частину третю статті 13, частину першу статті 74, статтю 86 ГПК України.
Доводи інших учасників справи
9. До Касаційного господарського суду надійшли відзиви на касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку і представника Фонду за довіреністю, в яких зазначається про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, надання цим судом належної правової оцінки всім обставинам справи, і містяться прохання про відмову в задоволенні касаційної скарги і залишення без змін відповідної постанови.
Розгляд клопотання
10. Від Банку до суду надійшло клопотання про передачу справи № 910/20585/14 на розгляд Великої Палати Верховного Суду яке мотивовано тим, що: розгляд даної справи ускладнений наявністю виключної правової проблеми, яка полягає у застосуванні наслідків нікчемного правочину в межах спорів про стягнення заборгованості за кредитом без окремого заявлення таких позовних вимог; Банк вважає, що Договір про переведення боргу є нікчемним у силу вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) та є нікчемним з моменту його вчинення, не створює юридичних наслідків, таким чином, відсутня необхідність окремого позову щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину; при розгляді даної справи наявна правова проблема щодо застосування вимог статей 216, 236 ЦК України та статті 38 Закону у межах справ про стягнення заборгованості.
Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
За змістом наведеної норми права для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників. Тобто йдеться про правову проблему не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, наявних або таких, що можуть виникнути, з урахуванням: правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; наявних обставин, з яких вбачається, що немає усталеної судової практики з відповідних питань, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, немає процесуальних механізмів вирішення такого питання тощо; того, як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини п`ятої статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
Проте в даному випадку Касаційний господарський суд зазначає, що доводи, наведені Банком у клопотанні, не містять належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права. Банком не обґрунтовано наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, як вирішення проблеми у справі вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Тому у задоволенні згаданого клопотання слід відмовити.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Судом першої інстанції у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, що:
- Банком і Заводом (як позичальником) було укладено Кредитний договір, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії в розмірі, що не перевищує 10 000 000 Євро, на строк з 20.02.2013 по 19.08.2013; у подальшому до цього договору неодноразово вносилися зміни, в тому числі стосовно згаданого строку (по 25.01.2015);
- Банком (як кредитором) і ТОВ "Інекс Ріал Істейт" (як поручителем) укладено Договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язується солідарно із Заводом (позичальник) відповідати в повному обсязі перед кредитором за виконання усіх зобов`язань позичальника за Кредитним договором з усіма змінами і доповненнями до нього;
- 07.08.2014 кредитним комітетом Банку прийнято рішення про зобов`язання Заводу достроково повернути (до 14.08.2014) кредит у повному обсязі, сплатити нараховані та несплачені проценти. У зв`язку з цим Заводу було надіслано відповідну письмову вимогу (08.08.2014);
- однак 17.11.2014 Банком (кредитором), Заводом (первісним боржником) і ТОВ "Калина Трейд" (новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу, за яким первісний боржник переводить свій борг (обов`язки) за Кредитним договором зі всіма його додатками, додатковими угодами тощо, укладеним первісним боржником і кредитором, та зобов`язується сплатити новому боржникові за прийняття боргу визначену договором плату, а новий боржник заміняє первісного боржника у зобов`язанні, що виникає з Кредитного договору (надалі іменується також основний договір), і приймає на себе обов`язки первісного боржника за основним договором;
- позивач (Банк) посилався в суді на те, що Договір про переведення боргу є нікчемним на підставі статті 38 Закону. Проте позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов`язує нікчемність правочинів, вчинених банком, з передбачених частиною третьою згаданої статті підстав;
- крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2016 у справі № 904/5035/15 за позовом Банку до ТОВ "Калина Трейд" та Заводу про визнання Договору про переведення боргу недійсним у позові відмовлено; це рішення залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2017, постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2017 та постановою Верховного Суду від 28.02.2018;
- також ТОВ "Калина Трейд" (новим боржником) неодноразово вчинялися дії щодо виконання умов Кредитного договору та Договору про переведення боргу, що підтверджується відповідними документами, наявними в матеріалах справи;
- з урахуванням викладеного, на думку суду, належним боржником за Кредитним договором є ТОВ "Калина Трейд", а не відповідачі в даній справі.
12. Судом апеляційної інстанції додатково зазначено, зокрема, що:
- станом на 08.08.2014 позичальник за Кредитним договором (Завод) не виконав свої зобов`язання за Кредитним договором у частині сплати процентів за користування кредитом у розмірі 17 629,54 євро, що є порушенням умов цього договору. Водночас зазначеним договором передбачено право Банку на дострокове повернення кредиту у випадку несплати (часткової несплати) позичальником у передбачений Кредитним договором строк суми процентів (пункт 3.7); крім того, за рішенням уповноваженого органу Банку та на його письмову вимогу позичальник має повернути кредит та сплатити заборгованість у повному обсязі в інші строки, визначені Банком (пункт 3.10);