ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/2762/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Пількова К.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 (судді: Зубченко І. В., Гребенюк Н. В., Медуниця О. Є.) і рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2019 (суддя Сальнікова Г. І.) у справі
за позовом Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна"
про стягнення 442 285,68 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" (далі - ТОВ "Фортуна"), в якому просила стягнути на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 442 285,68грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 6 634,29 грн.
1.2. Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач як власник нерухомого майна зобовʼязаний із часу виникнення права власності на нерухоме майно сплачувати кошти за використання земельної ділянки. Проте, у період з 01.10.2015 до 30.09.2018 ТОВ "Фортуна" не сплачувало за користування земельною ділянкою площею 0,0674га на вул. Великій Панасівській, 89 у м. Харкові (далі - спірна земельна ділянка) плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі і не уклало договір оренди землі. Позивач наголошував, що відповідач без достатніх правових підстав використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває в комунальній власності Харківської міської ради. Внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без укладення договору оренди територіальна громада позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки в оренду. З посиланням на статтю 206 Земельного кодексу України, статті 14, 288 Податкового кодексу України та статті 1212-1214 Цивільного кодексу України позивач вказував про порушення охоронюваних законом прав та інтересів територіальної громади у звʼязку із безпідставним збереженням відповідачем коштів.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням господарського суду Харківської області від 22.01.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2019, позовні вимоги Харківської міської ради задоволені повністю. Стягнуто з ТОВ "Фортуна" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 442285,68 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 6634,28 грн.
2.2. Рішення судів мотивовані положеннями статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, статей 120, 124, 125, 206 Земельного кодексу України та статті 14 Податкового кодексу України. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що після набуття у 2015 році права власності на нежитлову будівлю літ "Э-1" загальною площею 887,3кв.м. на вул. Великій Панасівській, 89 у м. Харкові (далі - нежитлова будівля) ТОВ "Фортуна" належним чином не оформило право користування земельною ділянкою, на якій розташована зазначена будівля, не уклало з Харківською міською радою договору оренди та не зареєструвало речове право на земельну ділянку, у зв`язку з чим відбулося безпідставне збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок Харківської міської ради.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погодившись із рішенням господарського суду Харківської області від 22.01.2019 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2019, ТОВ "Фортуна" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.01.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю; стягнути з Харківської міської ради на користь ТОВ "Фортуна" судові витрати зі сплати судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях орієнтовний розмір яких становить 34 000,00 грн.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 116, 125, 126 Земельного кодексу України, статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, статей 76-77, 267, 269 Господарського процесуального кодексу України.
ТОВ "Фортуна" зазначає, що судами не було повно і всебічно досліджено та встановлено всі обставини справи, не надано правової оцінки запереченням відповідача. Розрахунок суми позову, на думку скаржника, зроблений неуповноваженими особами, без встановлення приналежності спірної земельної ділянки до комунальної власності територіальної громади.
Крім того, на думку скаржника, оспорювані судові рішення суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.
Скаржник наголошує, що судами взято до уваги факт оплати відповідачем у 2017 році 10 807,72 грн, у 2018 році 6 321,48 грн земельного податку, втім не взято до уваги та не враховано, що протягом 2014-2016 років Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківській вагонобудівний завод" (як власник нежитлових будівель та споруд на вул. Великій Панасівській, 89 у м. Харкові), було сплачено земельний податок у сумі 2421051,90 грн, у тому числі і за земельну ділянку, на якій розташована згадана нежитлова будівля. Зазначені факти встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 15.06.2017 у справі № 922/1340/17 за позовом Харківської міської ради до ТОВ "Харківській вагонобудівний завод" про стягнення коштів.
3.3. Харківська міська рада надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. При цьому зазначила, що доводи відповідача є необґрунтованими, ним помилково зазначені норми права, які в даному випадку не підлягають застосуванню.
3.4. Харківська міська рада заявила клопотання про передачу справи № 922/2762/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини
4.1. Судами встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.09.2018 за № 139243776 право власності на нежитлову будівлю літ. "Э-1" загальною площею 887,3 кв.м. на вул. Великій Панасівській, 89 у м. Харкові з 10.08.2015 зареєстроване за відповідачем - ТОВ "Фортуна" на підставі свідоцтва про право власності від 27.08.2015 № 42859970.
4.2. Головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Салогубом Р. Г. за участі інженера-геодезиста Рябової А. В. (кваліфікаційний сертифікат від 05.10.2015 № 012901) та інженера-землевпорядника Кондратюка І. В. (кваліфікаційний сертифікат від 08.02.2018 № 013297) в порядку та на підставі статей 12, 189 Земельного кодексу України 26.09.2017 здійснені заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 89.
За результатами комплексного вивчення наявних матеріалів та проведеного обстеження земельної ділянки на місцевості встановлено, що на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 89, розташована спірна нежитлова будівля, право власності на яку зареєстровано за ТОВ "Фортуна".
4.3. Земельна ділянка площею 0,0674 га по вул. Великій Панасівській, 89 у м. Харкові не огороджена, використовується ТОВ "Фортуна" для експлуатації та обслуговування спірної нежитлової будівлі. Площа земельної ділянки відповідно до її меж складає 0,0674 га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж нежитлової будівлі. Координати точок знімальної основи визначались супутниковим методом з привʼязкою до сертифікованої мережі в системі СК - 63 ХАРКІВ (КНВА) із застосуванням RTK приймача GNSS S66ОР № S6626С123188554.
Вся апаратура супутникових радіонавігаційних систем, що використовувалась для виконання топографо-геодезичних робіт зареєстрована та обліковується у Держгеокадастрі України (Реєстр апаратури супутникових радіонавігаційних систем геодезичного коду 9015. Реєстраційний номер 1315 (S66ОР № S6626С123188554). Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі ".shp" для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.
4.4. За результатами обстеження складено Акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 89.
Отже, судами встановлено, що ТОВ "Фортуна" набуло 10.08.2015 на підставі свідоцтва про право власності від 27.08.2015 № 42859970 нежитлову будівлю на вул. Великій Панасівській, 89 у м. Харкові, розташовану на земельній ділянці площею 0,0674 га. Проте, відповідач не оформив право користування земельною ділянкою, на якій розташована нежитлова будівля. З 01.10.2015 по 30.09.2018 використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав, не сплачував за користування орендну плату за землю у встановленому законом порядку, що і стало підставою для звернення до суду з вищезазначеним позовом.
4.5. Суди, посилаючись на положення статей 1212, 1214 ЦК України, статей 120, 125, 126 Земельного кодексу України, статтю 14 Податкового кодексу України, вказали, що внаслідок неоформлення правовстановлюючих документів на землю відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому зобовʼязаний відшкодувати позивачеві доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна. Також суди зазначили, що відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, яка є регульованою ціною, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Переглянувши оскаржувані у справі рішення і постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
5.2. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника обʼєкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК за фактичне користування без належних правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей обʼєкт розміщений.
5.3. Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України субʼєктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
5.4. Згідно зі статями 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
5.5. Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Обʼєктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
5.6. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким згідно з частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
5.7. Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
5.8. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
5.9. Зі змісту частини другої статті 120 Земельного кодексу України вбачається, що не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
5.10. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовʼязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовʼязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
До моменту оформлення власником обʼєкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей обʼєкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (зазначена позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).
5.11. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідач є власником нежитлової будівлі, розміщеної на відповідній земельній ділянці. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема укладення відповідних договорів оренди з позивачем та державної реєстрації такого права.
Тому суди дійшли висновку, що ТОВ "Фортуна", як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобовʼязаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.