ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 921/212/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 (Зварич О.В., Кордюк Г.Т., Плотніцький Б.Д.) та рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2018 (Стадник М.С.) у справі № 921/212/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" про стягнення 1 020 456,56 грн, з яких: 157 860,02 грн 3% річних, 862 596,54 грн інфляційні втрати
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" (далі - Відповідач) про стягнення 1 020 456,56 грн, з яких: 157 860,02 грн 3% річних, 862 596,54 грн інфляційні втрати.
2. В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на те, що на виконання умов договору №13-340-Н купівлі - продажу природного газу Відповідачу передано у власність природний газ на загальну суму 217 405 432,08 грн, проте Відповідач оплату за переданий природний газ здійснював несвоєчасно, внаслідок чого виник борг в сумі 2 750 187,66 грн, який разом із нарахованими до стягнення пенею, 3% річних та інфляційними втратами (станом на 12.05.2016), стягнуто з Відповідача відповідно до рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.08.2016 у справі №921/299/16-г/8. Оскільки рішення суду не виконано, заборгованість за спожитий природний газ станом на день подання позову не оплачена, тому за несвоєчасне виконання зобов`язань Відповідачу донараховано 3% річних в сумі 157 860,02 грн за період з 13.05.2016 по 11.04.2018 та інфляційні втрати в сумі 862 596,54 грн за період з травня 2016 року по березень 2018 року (включно).
Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2018 позов задоволено частково. Суд стягнув з Відповідача на користь Позивача 157 860,02 грн 3% річних та 711 730,97 грн інфляційних втрат.
4. Рішення суду мотивовано тим, що суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", перевіривши на відповідність нараховані Позивачем на прострочену суму боргу нарахування, встановив їх правомірність в сумі 157 860,02 грн 3% річних та 711 730,97 грн інфляційних втрат, які підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені.
В частині стягнення з Відповідача 150 865,57 грн інфляційних нарахувань суд відмовив в задоволенні, оскільки, як слідує із розрахунку, Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат на суму боргу з врахуванням інфляційних втрат, які стягнуті рішенням суду у іншій справі №921/299/16-г/8, а саме 2 750 187,66 грн (сума боргу) + 582 957,11 грн (інфляційні втрати) = 3 333 144,77 грн.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2018 скасовано в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 73 687,44 грн інфляційних втрат та прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. В частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних в сумі 157 860,02 грн та 638 043,53 грн інфляційних втрат, рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2018 залишено без змін.
6. Постанова суду мотивована тим, що, як вбачається зі змісту рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №921/299/16-г/8, нарахування інфляційних втрат здійснено в тому числі за період з серпня 2015 року по квітень 2016 року, в той час, як нарахування інфляційних втрат в даному спорі здійснено за період з 01.05.2016 по 31.03.2018, що спростовує висновок місцевого господарського суду про пересікання періоду нарахування інфляційних втрат у даному спорі з періодом нарахування у справі №921/299/16-г/8.
Разом з тим, при перевірці правильності нарахування Позивачем заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції встановив, що Позивач помилково застосував сукупний індекс інфляції при розрахунку заборгованості у період часу, за який здійснено нарахування штрафних санкцій та не врахував місяців спірного періоду, у яких мала місце дефляція (червень-серпень 2016 року та серпень 2018 року). Провівши власний розрахунок суми, на яку збільшився борг Відповідача внаслідок інфляційних процесів за період нарахування з травня 2016 року по березень 2018 року, суд встановив їх правомірність в сумі 638 043,53 грн, як таких, що підлягають до задоволення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача
7. Позивач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати в частині відмови щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 224 553,01 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 224 553,01 грн задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
8. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що періоди нарахування інфляційних втрат пересікаються з періодами таких нарахувань у іншій справі №921/299/16-г/8, не підтверджуються належними та допустимими доказами, оскільки нарахування інфляційних втрат у справі №921/299/16-г/8 здійснювалося за період з серпня 2015 року по квітень 2016 року, а у цій справі - з травня 2016 року по березень 2018 року.
9. Судами не враховано, що методика розрахунку інфляційних втрат, яка використана Позивачем, є законною та обґрунтованою і відповідає приписам, викладеним в листі Верховного Суду України №62-97 від 03.04.1997 та пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013.
10. Судами не враховано позицію, викладену в постанові Верховного Суду України у справі №6-42цс11 та в постановах Верховного Суду у справах №904/10242/17, №913/70/18, №913/63/18, №905/600/18.
Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу
11. Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.08.2016 в іншій справі №921/299/16-г/8, яке набрало законної сили, частково задоволено позов Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості в сумі 9 853 320,04 грн. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2 750 187,66 грн основного боргу, 2 103 412,73 грн пені, 591 970,11 грн 3% річних, 1 413 836,00 грн інфляційних нарахувань. В задоволенні решти позову відмовлено.
12.1. Зазначеним рішенням суду встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 13-340-Н від 04.01.2013 Позивач за період з січня 2013 року по червень 2015 року передав Відповідачу природний газ на загальну суму 217 405 432,08 грн, проте Відповідач взяті на себе договірні зобов`язання по оплаті вартості отриманого природного газу належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 2 750 187,66 грн. З рішення суду вбачається, що стягнення інфляційних втрат було здійснено в тому числі за період з серпня 2015 року по квітень 2016 року в сумі 582 957,11 грн.
13. Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
14. Звертаючись до суду з даним позовом, Позивач зазначив, що оскільки рішення суду у іншій справі №921/299/16-г/8 не виконано, заборгованість за спожитий природний газ станом на день подання позову не оплачена, тому за несвоєчасне виконання зобов`язань Відповідачу донараховано 3% річних в сумі 157 860,02 грн за період з 13.05.2016 по 11.04.2018 та інфляційні втрати в сумі 862 596,54 грн за період з травня 2016 року по березень 2018 року (включно).
15. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 711 730,97 грн інфляційних втрат та відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 150 865,57 грн, суд першої інстанції зазначив, що Позивачем неправомірно здійснено нарахування інфляційних втрат на суму боргу 3 333 144,77 грн з урахуванням інфляційних втрат, які стягнуті за рішенням суду у іншій справі №921/299/16-г/8 (2 750 187,66 грн - основний борг + 582 957,11 грн - інфляційні втрати = 3 333 144,77 грн). Суд перерахував інфляційні втрати за період травень 2016 року-березень 2018 року на суму основного боргу 2 750 187,66 грн і стягнув 711 730,97 грн.
15.1. Апеляційний господарський суд, здійснюючи перерахування нарахованих Позивачем до стягнення інфляційних втрат та частково стягнутих судом першої інстанції, виходив з того, що Позивач помилково застосував сукупний індекс інфляції при розрахунку заборгованості у період часу, за який здійснено нарахування штрафних санкцій та не врахував місяців спірного періоду, у яких мала місце дефляція (червень-серпень 2016 року та серпень 2018 року).
16. Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими з огляду на таке.
17. Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.