Постанова
Іменем України
22 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 743/344/17
провадження № 51-655 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Короля В.В., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Матюшевої О.В.,
представників цивільного відповідача
ТОВ "ВЕЛЕС-ТРАНСАВТО" ОСОБА_9,
Чорного Є.О., Логвиненко О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ "ВЕЛЕС-ТРАНСАВТО" в особі директора ОСОБА_9 . на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 травня 2018 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270220000399, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 травня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Цивільний позов потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено.
Постановлено стягнути з ТОВ "ВЕЛЕС-ТРАНСАВТО" на користь ОСОБА_3 250 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Постановлено стягнути з ТОВ "ВЕЛЕС-ТРАНСАВТО" на користь ОСОБА_4 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 11 вересня 2015 року близько 23:20, керуючи технічно справним автомобілем МАЗ 544008 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом МАЗ 975830-3012 д.н.з. НОМЕР_2, рухаючись по автодорозі "Київ-Чернігів-Нові Яриловичі" у напрямку с. Нові Яриловичі, на ділянці дороги 192 км + 200 м, порушуючи п. 2.36, п. 12.3 Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які рухались у попутному напрямку біля правого краю проїжджої частини. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер у лікувальному закладі.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ "ВЕЛЕС-ТРАНСАВТО" залишено без задоволення, апеляційні скарги прокурора та захисника Чорного Є.О. в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково. Звільнено ОСОБА_2 від відбування основного та додаткового покарання на підставі п. п. "г", "е" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року.
У решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ТОВ "ВЕЛЕС-ТРАНСАВТО" в особі директора ОСОБА_9 . просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду та відмовити у задоволенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . На обґрунтування своїх вимог зазначає, що цивільного відповідача не було повідомлено про закінчення досудового розслідування, чим порушено його право на своєчасне надання доводів та заперечення по суті позовних вимог. Наголошує, що потерпіла ОСОБА_3 у період часу з 2011 по 2017 роки навчалась в Національному авіаційному університеті та проживала у гуртожитку університету, який розташований у м. Києві, працювала на фірмі "Пілот" у м. Києві, таким чином не могла проживати однією сім`єю із загиблим ОСОБА_6, а тому у суду були відсутні підстави стягувати моральну шкоду на її користь. Крім того вказує, що матеріали кримінального провадження не містять висновків лікарів щодо ступеню тяжкості заподіяних ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, відомостей, що підтверджують встановлення їй 2-ї групи інвалідності, а також доказів, які б доводили обсяг та розмір заподіяної моральної шкоди. За таких обставин, на думку представника цивільного відповідача, вирок місцевого суду в частині розв`язання цивільного позову не можна вважати обґрунтованим. Зазначає, що апеляційний суд належної оцінки вказаним порушенням не надав, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях на касаційну скаргу представника цивільного відповідача потерпіла ОСОБА_3, вказуючи про її необґрунтованість, просить таку скаргу залишити без задоволення.
У судовому засіданні представники цивільного відповідача повністю підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити, прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги представника цивільного відповідача, просила судові рішення залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доведеність винуватості та кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України, вид та розмір призначеного покарання, а також звільнення засудженого від відбування такого покарання у касаційній скарзі представником цивільного відповідача не оспорюються, а тому судом касаційної інстанції не перевіряються.
Що стосується доводів касаційної скарги про неповідомлення цивільного відповідача про закінчення досудового розслідування, що, на його думку, є підставою залишити цивільні позови без розгляду та вважати докази у кримінальному провадженні недопустимими, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Цивільні позови потерпілими були заявлені як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду, при цьому зміст таких позовних заяв є тотожним. Посилання про порушення права своєчасно подавати доводи та заперечення по суті позовних вимог не заслуговують на увагу, оскільки представник цивільного відповідача був учасником кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, та мав можливість повністю реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст. ст. 62-63 КПК України.
За таких обставин, на думку колегії суддів, доводи касаційної скарги представника цивільного відповідача у цій частині є непереконливими.
При цьому, на переконання колегії суддів, неспроможними є доводи представника цивільного відповідача про відсутність заключень лікарів щодо тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_5, відомостей, що підтверджують встановлення їй 2-ї групи інвалідності, а також доказів, які б доводили обсяг та розмір заподіяної моральної шкоди.
Так, в матеріалах кримінального провадження знаходиться висновок судово-медичної експертизи № 1148 від 02 грудня 2015 року (а. с. 142-147 т. 2), складений лікарем судово-медичним експертом Коваль Л. В ., із стажем роботи за фахом "судово-медична експертиза" з 1991 року, вищої атестаційної категорії, 3-го кваліфікаційного класу судового експерта.
Відповідно до вказаного висновку, за результатом експертного дослідження потерпілої ОСОБА_5 судовий експерт дійшов до заключення, що в результаті одного травматичного процесу в умовах дорожньо-транспортної пригоди за ознакою небезпеки для життя відповідно до п. 2.1.1а, 2.1.2, 2.1.3бв "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень" Наказу МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року "Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України" отримані переломи склепіння черепу, множинні переломи ребер, ключиці, забій головного мозку, забійні рани грудної клітки, розрив зв`язок правого колінного суглобу, численні садна та рвані рани відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Зазначений висновок експерта визнано судом належним та допустимим доказом, покладено в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_2, та у колегії суддів не викликає сумнівів щодо достовірності ступеня тяжкості отриманих потерпілою тілесних ушкоджень та взагалі наявності у останньої таких ушкоджень про що, зокрема, посилається представник цивільного позивача у своїй касаційній скарзі.