Постанова
Іменем України
22 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 629/4448/17
провадження № 51-791 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Марчук Н.О., Короля В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Гладкого О.Є.,
захисника
(в режимі відеоконференції) Остапенко С.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Остапенко С.Ю. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 травня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року та прокурора Іванчака А.О. на ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017220380001466 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Центральне Снігірівського району Миколаївської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 19 липня 2017 року, приблизно об 11:45, перебуваючи на території ЗОШ № 7 за адресою мікрорайон № 3 м. Лозова Харківської області, зустрівся з ОСОБА_2, який здійснював контрольну закупку наркотичного засобу, керуючись корисливим мотивом, збув останньому наркотичний засіб опій ацетильований масою у перерахунку на суху речовину 0,1204 грам, отримавши кошти у розмірі 200 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційні скарги прокурора та засудженого залишено без задоволення, а вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 травня 2018 року - без зміни.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. При цьому захисник зазначає, що суд першої інстанції при постановленні вироку посилався на недопустимі та неналежні докази, що були отримані з порушенням процесуального законодавства, а саме:
- невідповідність об`єму речовини бурого кольору, що була видана закупною особою та в подальшому передана на дослідження експерту;
- порушення вимог проведення оперативної закупки, а саме закупна особа була неналежним чином оглянута слідчим та понятими, а тому є ймовірність, що виданий закупною особою медичний шприц з речовиною світло-бурого кольору не був предметом збуту та не належав засудженому;
- порушення вимог ст. 290 КПК України, а саме відкриття стороні захисту ухвали Апеляційного суду Харківської області від 11 липня 2017 року про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю особи за межами досудового розслідування.
Крім того, захисник вказує, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що закупна особа спровокувала засудженого на вчинення злочину, чим було порушено вимоги ст. 271 КПК України.
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.
Крім того, прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не навів переконливих підстав для прийняття такого рішення, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України. При цьому зазначає, що апеляційним судом не було враховано тяжкість вчиненого злочину, особу засудженого та наявність у останнього судимостей за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги захисника та прокурора не надходило.
У судовому засіданні захисник підтримала свою касаційну скаргу в повному обсязі, а касаційну скаргу прокурора підтримала частково в частині скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
В свою чергу, прокурор підтримав касаційну скаргу, подану прокурором Іванчаком А.О.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
У касаційній скарзі захисник вказує про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, вважає, що такі рішення постановлені із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно дост. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Суд зробив висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі показань свідка ОСОБА_2 (особа, яка здійснювала контрольну закупку), свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Разом з тим, місцевим судом досліджено як доказ винуватості ОСОБА_1 дані, що містяться у: постанові прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 10 липня 2017 року; протоколі огляду грошових коштів від 19 липня 2017 року; протоколі огляду особи, яка здійснювала контрольну закупку від 19 липня 2017 року; протоколі добровільної видачі придбаного товару від 19 липня 2017 року; висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 1514 від 28 серпня 2017 року.