Постанова
Іменем України
16 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 401/1794/15-ц
провадження № 61-22445ск18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Закрите акціонерне товариство "Світловодськбудтранс",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Гайсюка О. В., Голованя А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Світловодськбудтранс" (далі - ЗАТ "Світловодськбудтранс"), з урахуванням уточнень позовних вимог, про стягнення заборгованості із заробітної плати з урахуванням її індексації в сумі 66 675,38 грн, грошової компенсації за невикористані відпустки в сумі 5 808,20 грн, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з роботи з урахуванням індексу інфляції за період з 12 листопада 2013 року до 30 листопада 2015 року в сумі 108 361,26 грн та 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості із заробітної плати з урахуванням її індексації в межах суми платежу за один місяць, а саме, за грудень 2008 року в сумі 1 582,22 грн.
Позов обгрунтовано тим, що вона працювала за сумісництвом на посаді головного бухгалтера ЗАТ "Світловодськбудтранс" з 26 січня 2007 року, основним місцем її роботи було Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпік" (далі - ТОВ "Олімпік"). 11 листопада 2013 року позивача звільнено з основного місця роботи в ТОВ "Олімпік" за власним бажанням згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України. Одночасно, згідно з наказом від 11 листопада 2013 року за № 1к її звільнено з роботи за сумісництвом в ЗАТ "Світловодськбудтранс". У день звільнення їй не виплачено заборгованість із заробітної плати в сумі 26 187,94 грн та грошову компенсацію за п`ять щорічних невикористаних відпусток в сумі 1 968,46 грн.
Відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" заборгованість із заробітної плати підлягає стягненню з відповідача з урахуванням індексу інфляції. Крім того, відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України за затримку розрахунку при звільненні на відповідача покладається обов`язок виплати працівнику середнього заробітку за весь час затримки.
Відповідач порушив її законне право на оплату праці і заподіяв моральних страждань. Сильні душевні хвилювання, нервове напруження призвели до погіршення стану здоров`я позивача: вона неодноразово перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в Світловодській ЦРЛ.
З урахуванням заяв від 12 серпня 2015 року та від 02 грудня 2015 року про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати з урахуванням її індексації в сумі 66 675,38 грн, грошову компенсацію за невикористані відпустки в сумі 5 808,20 грн, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з роботи з урахуванням індексу інфляції за період з 12 листопада 2013 року до 30 листопада 2015 року в сумі 108 361,26 грн та 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ЗАТ "Світловодськбудтранс" на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати з урахуванням її індексації в межах суми платежу за один місяць, а саме, за грудень 2008 року в сумі 1 582,22 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ЗАТ "Світловодськбудтранс" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати з урахуванням її індексації в сумі 66 675,38 грн, грошову компенсацію за невикористані відпустки в сумі 5 808,20 грн, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з роботи з урахуванням індексу інфляції за період з 12 листопада 2013 року до 30 листопада 2015 року в сумі 108 361,26 грн та 500,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ЗАТ "Світловодськбудтранс" на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати з урахуванням її індексації в межах суми платежу за один місяць, а саме за грудень 2008 року в сумі 1 582,22 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у день звільнення, 11 листопада 2013 року, ОСОБА_1 не виплачено заборгованість із заробітної плати в сумі 26 187,94 грн, яка згідно з положеннями частини першої статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" підлягає індексації. Заборгованість із заробітної плати з урахуванням її індексації становить 66 675,38 грн, а в порушення частини першої статті 83 КЗпП України позивачу при звільненні не виплачено грошову компенсацію за п`ять невикористаних щорічних відпусток в сумі 5 808,20 грн, тому відповідно до положень частини першої статті 117 КЗпП України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за період з 12 листопада 2013 року до 30 листопада 2015 року в сумі 108 361,26 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року задоволено апеляційну скаргу ЗАТ "Світловодськбудтранс". Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2015 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в позові. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Світловодськбудтранс" 9 930,00 грн у відшкодування понесених судових витрат за проведення експертизи.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що помилковими і безпідставними є висновки суду першої інстанції про доведеність факту наявності перед ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати та її звільнення з ЗАТ "Світловодськбудтранс" 11 листопада 2013 року, та необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати з урахуванням її індексації, грошової компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з роботи з урахуванням індексу інфляції за період з 12 листопада 2013 року до 30 листопада 2015 року та відшкодування моральної шкоди, оскільки обставини, на які посилалась позивач не підтверджено належними і допустимими доказами.
Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на досліджених з порушенням норм процесуального права доказах, фальшивість яких встановлена за результатами судово-технічної експертизи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
У жовтні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати з урахуванням індексу інфляції, грошової компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що 31 грудня 2008 року ЗАТ "Світловодськбудтранс" в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали письмовий трудовий договір за сумісництвом № 1, згідно з яким останній встановлено заробітну плату в розмірі мінімальної заробітної плати на відповідну дату згідно чинного законодавства та передбачено надання щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні (а. с. 15).
З1 грудня 2009 року ЗАТ "Світловодськбудтранс" та ОСОБА_1 уклали письмовий трудовий договір за сумісництвом № 2, згідно з яким умови оплати праці останньої змінено: встановлено заробітну плату в розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати на місяць (а. с. 16). 11 листопада 2013 року ОСОБА_1 звільнено з основного місця роботи в ТОВ "Олімпік" за власним бажанням згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України. Одночасно, згідно з наказом від 11 листопада 2013 року за № 1к позивача звільнено з роботи за сумісництвом в ЗАТ "Світловодськбудтранс" за власним бажанням (а. с. 19). Відповідно до вказаного наказу трудовий договір від 31 грудня 2009 року № 2 розірвано, підлягав проведенню необхідний розрахунок з працівником згідно з чинним законодавством України, зокрема компенсація за невикористану відпустку за період з 26 січня 2008 року до 11 листопада 2013 року.
Наказ від 11 листопада 2013 року № 1к, підписаний директором ЗАТ "Світловодськбудтранс" ОСОБА_2, в цей же день з ним ознайомлена ОСОБА_1 (а. с. 19). Згідно з довідкою від 08 листопада 2013 року № 1, підписаної директором підприємства, заборгованість із заробітної плати ЗАТ "Світловодськбудтранс" перед ОСОБА_1 становить 26 187,94 грн (а. с. 17). Визначаючи розмір заборгованості із заробітної плати, яка підлягала виплаті позивачу в день звільнення, суд виходив з довідки від 08 листопада 2013 року № 1 та розрахунку, наданого позивачем. У день звільнення, 11 листопада 2013 року, ОСОБА_1 працювала, що підтверджено наказом про звільнення, з яким вона ознайомлена в день звільнення. У день звільнення позивачу не виплачено заборгованість із заробітної плати в сумі 26 187,94 грн, яка згідно з положеннями частини першої статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" підлягає індексації. Сума індексації розрахована позивачем і склала 40 487,44 грн, заборгованість із заробітної плати з урахуванням її індексації становить 66 675,38 грн.
Крім того, в порушення частини першої статті 83 КЗпП України позивачу не виплачено грошову компенсацію за п`ять щорічних невикористаних відпусток в сумі 5 808,20 грн.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначена частини першої статті 117 КЗпП України, згідно з якою в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку. Середній заробіток за період з 12 листопада 2013 року до 30 листопада 2015 року становить 10 8361,26 грн і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в силу положень частини першої статті 117 КЗпП України.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2015 року та відмовляючи в позові, дійшов неправильного висновку, що обставини, на які посилалася позивач, не підтверджено належними та допустимими доказами,
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 18 січня 2006 року на підставі наказу № 7к прийнято на посаду головного бухгалтера ТОВ "Олімпік", 26 січня 2007 року на підставі наказу від 26 січня 2007 року № 2к прийнято на посаду головного бухгалтера Закритого акціонерного товариства "Світловодськбудтранс" за сумісництвом (т.1, а. с.10).
31 грудня 2008 року між ЗАТ "Світловодськбудтранс", в особі директора ОСОБА_2, та ОСОБА_1 укладено письмовий трудовий договір за сумісництвом № 1, згідно з пунктами 3. 1., 7. 1. та 8. 1. якого останній встановлено заробітну плату в розмірі мінімальної заробітної плати на відповідну дату згідно з чинним законодавством та передбачено надання щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні, договір укладений безстроково з двомісячним іспитовим строком, трудова книжка знаходиться у працівника (т.1, а. с.15).
31 грудня 2009 року між ЗАТ "Світловодськбудтранс" та ОСОБА_1 укладено письмовий трудовий договір за сумісництвом № 2, згідно з яким умови оплати праці останньої були змінені: пунктом 3.1. встановлено заробітну плату в розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати на місяць (т.1, а. с.16).
Згідно з ксерокопією трудової книжки 11 листопада 2013 року ОСОБА_1 звільнено з основного місця роботи в ТОВ "Олімпік" за власним бажанням згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України (т. 1, а. с. 13).
Згідно з ксерокопією наказу від 11 листопада 2013 року за № 1к позивача звільнено з роботи за сумісництвом в ЗАТ "Світловодськбудтранс" за власним бажанням, розірвано трудовий договір від 31 грудня 2009 року № 2, та підлягав проведенню необхідний розрахунок з працівником згідно з чинним законодавством України, в тому числі, компенсація за невикористану відпустку за період з 26 січня 2008 року до 11 листопада 2013 року (т. 1, а. с.19).
Відповідно до ксерокопії акта прийому-передачі від 08 листопада 2013 року ОСОБА_1 передала, а ЗАТ "Світловодськбудтранс" прийняло бухгалтерську документацію (т. 1, а. с.18).
Згідно з ксерокопією довідки від 08 листопада 2013 року № 1 заборгованість із заробітної плати ЗАТ "Світловодськбудтранс" перед ОСОБА_1 становить 26 187,94 грн (т.1, а. с.17).
Згідно проведених позивачем розрахунків за період 2008-2013 років індекс заробітної плати не виплаченої ОСОБА_1 при звільненні складає 66 675,38 грн., компенсація за невикористані п`ять щорічних відпусток за період з 18 січня 2008 року до 11 листопада 2013 року складає 5 808,20 грн, середня заробітна плата за затримку розрахунку при звільненні за період з 12 листопада 2013 року до 31 березня 2015 року складає 108 361,26 грн. (т. 1, а. с.122-124).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.