Постанова
Іменем України
22 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 263/16314/16-ц
провадження № 61-29052св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Лесько А. О.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 лютого 2017 року у складі судді Ікорської Є. С. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 вересня 2017 року у складі суддів: Мироненко І. П., Баркова В. М., Пономарьової О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_1,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
Зазначала, що 12 лютого 2008 року між нею та відповідачем укладений договір позики на суму 5 тис. грн та 1 тис. доларів США зі сплатою 3 % щомісячно з умовою повернення за першою вимогою, про що 25 липня 2014 року ОСОБА_1 надала розписку. 25 липня 2014 року відповідач сплатила частина боргу у розмірі 11 тис. грн та ще 1 900 грн перерахувала на банківський рахунок. 26 червня 2015 року та 23 листопада 2016 року на адресу відповідача надсилалися вимоги щодо повернення суми боргу у розмірі 1 тис. доларів США зі сплатою процентів, які залишились без виконання. Просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на її користь суму боргу в розмірі 26 тис. грн, проценти за користування позикою в сумі 83 148 грн, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 882 грн 14 коп. за період з 26 червня 2015 року по 19 грудня 2016 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики станом на 19 грудня 2016 року, що складається із суми заборгованості за договором позики в сумі 26 тис. грн, суми процентів за користування позикою у розмірі 83 148 грн за період з 12 лютого 2008 року по 19 грудня 2016 року, витрати на правову допомогу у розмірі 450 грн, судовий збір у розмірі 551 грн 20 коп. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 540 грн 28 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь суми заборгованості за розпискою.У той же час, у справі наявні квитанції про відправлення рекомендованої кореспонденції на ім`я ОСОБА_3 23 листопада 2016 року, але відсутнє підтвердження отримання відповідачем вимоги про повернення позики, що унеможливлює встановити час, з якого слід відраховувати 3 % річних від простроченої суми, внаслідок чого в цій частині позов не може бути задоволений. Розраховуючи проценти за користування позикою в розмірі 3 % на місяць від суми позики в розмірі 5 тис. грн за період з моменту отримання позики, тобто, з 12 лютого 2008 року, до моменту повернення суми у гривні в розмірі 11 тис. грн станом на 25 липня 2014 року (як зазначено у тексті розписки) минуло 65 місяців, 3 % на місяць складає 150 грн, а тому загальна сума за процентами становить 9 750 грн. Враховуючи те, що позивач зарахувала цю суму разом із сумою основного боргу 5 тис. грн і вважає зобов`язання в цій частині перед нею погашеним, суд за межі позовних вимог не виходить і вважає за можливе стягнути борг лише частині позики у валюті. Розраховуючи проценти за користування позикою в розмірі 3 % на місяць від суми позики в розмірі 1 тис. доларів США за період з моменту отримання позики, тобто, з 12 лютого 2008 року, по заявлений період 19 грудня 2016 року минуло 106 місяців, 3 % на місяць складає 30 доларів, а тому загальна сума за процентами становить 3 180 доларів, які слід стягнути з відповідача на користь позивача, яка на момент ухвалення рішення за курсом долара США складає 27,02 долара за гривню, суму в розмірі 85 923 грн 60 коп.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно з`ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення суми позики з відсотками, виходячи з того, що за умовами договору ОСОБА_1 на першу вимогу ОСОБА_2 мала повернути грошові кошти у розмірі 5 тис. грн та 1 тис. доларів США зі сплатою 3% щомісячно, однак взятих на себе зобов`язань належним чином не виконала. При цьому, написана власноруч ОСОБА_1 розписка від 25 липня 2014 року є підтвердженням боргового зобов`язання від 12 лютого 2008 року, яке не було виконано, а не виникнення нових боргових зобов`язань, що сторонами в судовому засіданні не оспорювалось. Доводи апеляційної скарги щодо повного погашення боргових зобов`язань станом на час написання розписки є безпідставними і спростовуються змістом самої розписки, згідно якої ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання щодоповернення грошових коштів на майбутнє, зазначивши при цьому лише про часткове його виконання.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що договір позики у 2008 році укладено в усній формі, тобто не дотримано форму його укладення (письмова форма). На момент утворення боргу сума становила 10 тис. грн, 25 липня 2014 року вона повернула 11 тис. грн, тобто повністю погасила борг. Розписка від 25 липня 2014 року підтверджує погашення боргу, який виник у 2008 році, а не наявність нового боргового зобов`язання. Крім того, позивач пропустила строк звернення до суду. Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України суд має парво зменшити санкції, що накладені на боржника за договором у випадку, якщо неустойка значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Розмір процентів є неспівмірним із розміром суми позики, проте суд не зменшив цю суму відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України.
Рух справи у суді касаційної інстанції
23 травня 2018 року року справа надійшла до Верховного Суду, а 12 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Штелик С. П.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди установили, що 12 лютого 2008 року на виконання умов договору позики, укладеного в усній формі, ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 5 тис. грн та 1 тис. доларів США під 3 % щомісячно. Зазначену суму ОСОБА_1 зобов`язалась повернути на першу вимогу ОСОБА_2, про що 25 липня 2014 року надала власноруч написану розписку.