Постанова
Іменем України
16 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 686/22854/16-ц
провадження № 61-22417св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватна фірма "А і Є",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 квітня 2017 року у складі судді Колієва С. А. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 13 липня 2017 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватної фірми "А і Є" (далі - ПФ "А і Є") про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 01 червня 2014 року до 30 червня 2016 року в сумі 32 194,00 грн.
Позов обгрунтовано тим, що на підставі трудового контракту від 03 лютого 2002 року вона займає посаду директора ПФ "А і Є", з 01 червня 2014 року її неодноразово намагалися незаконно звільнити з займаної посади, однак такі дії фізичних осіб рішеннями судів визнано незаконними, а заробітна плата за вказаний період їй не виплачено.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 13 липня 2017 року, в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що рішення загальних зборів засновників про відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора є законним, оскільки положення статті 46 КЗпП України до спірних правовідносин не застосовуються, можливість уповноваженого органу ПФ "А і Є" усунути члена виконавчого органу від виконання ним обов`язку міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, якою врегульовано реалізацію учасниками товариства корпоративних прав на участь в управління товариством. Внаслідок державної реєстрації змін до статуту вони набувають ознаки публічної достовірності, тобто набувають чинності для будь-яких третіх осіб, тому повноваження ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 як власників ПФ "А і Є" на дату прийняття рішення від 13 червня 2014 року про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора фірми, належним чином підтверджені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
07 серпня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення керівника ПФ "А і Є" на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не була директором фірми у період з 01 червня 2014 року до 30 червня 2016 року не відповідає обставинам справи, положенням статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Оскільки рішенням від 13 червня 2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично не усунули позивача від виконання обов`язків, вони продовжували приймати відповідні рішення 08 листопада 2014 року та 14 січня 2016 року, на підставі яких внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, щодо відомостей про керівника фірми.
Низкою судових рішень адміністративних судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій внесені державними реєстраторами зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, щодо відомостей про керівника відповідача визнано протиправними та скасовано.
Судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно не взято до уваги вказані судові рішення та надано перевагу рішенню Хмельницького міськрайонного суду від 14 жовтня 2014 року.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
Заперечення на касаційну скаргу мотивовано тим, що 01 жовтня 2005 року наказом ОСОБА_1 переведено з посади директора на посаду виконавчого директора, що підтверджено записами в трудовій книжці та рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14 жовтня 2014 року, ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 25 серпня 2015 року у справі № 686/14094/14 за позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі, якій відмовлено в позові.
Посилання позивача на те, що остання згідно з записами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб з 2014 року до теперішнього часу є директором ПФ "А і Є" само по собі не є доказом фактичного виконання нею своїх посадових обов`язків, що є підставою для оплати праці, що також підтверджено судовими рішеннями у справі № 686/14094/14.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 06 жовтня 1999 року ОСОБА_5 створено ПФ "А і Є", власником якої він був одноособово.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер і майнові права засновників вказаної фірми перейшли до його спадкоємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на підставі відповідних свідоцтв про право на спадкове майно.
Відповідно до контракту від 03 червня 2002 року, укладеного з ОСОБА_1 строком на 1 рік, вона займала посаду директора ПФ "А і Є".
На підставі рішення власників фірми, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, від 13 червня 2014 року позивач тимчасово відсторонена від виконання обов`язків директора у зв`язку з порушенням кримінальної справи за фактом незаконного відчуження майна ПФ "А і Є".
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 25 серпня 2015 року, яке набрало законної сили, відмовлено в позові ОСОБА_1 до ПФ "А і Є", ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення власників фірми від 13 червня 2014 року про її відсторонення від виконання обов`язків директора та її поновлення на цій посаді (а. с. 56-57).
Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що рішення загальних зборів засновників про відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора є законним, оскільки положення статті 46 КЗпП України до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки можливість уповноваженого органу ПФ "А і Є" усунути члена виконавчого органу від виконання ним обов`язку міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, якою врегульовано реалізацію учасниками товариства корпоративних прав на участь в управління товариством. Крім того, державна реєстрація змін до статуту - це акт публічно-правовий. Внаслідок державної реєстрації змін до статуту вони набувають ознаки публічної достовірності, тобто набувають чинності для будь-яких третіх осіб. В зв`язку з цим повноваження ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 як власників ПФ "А і Є" на дату прийняття рішення від 13 червня 2014 року про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора фірми, належним чином підтверджені.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень статті 1 ЦПК України 2004 року завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.