Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 173/1586/15-ц
провадження № 61-34135св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Варенко О. П.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 листопада 2006 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % на рік.
Позивач вказував, що у зв`язку з порушенням зобов`язання з повернення кредитних коштів банк звернувся з позовом до ОСОБА_1 і рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області з відповідача було стягнуто заборгованість у сумі 35 839,85 грн. Однак відповідач надалі не погашав заборгованість, тому за договором продовжували нараховуватись відсотки, у зв`язку з чим, станом на 30 червня 2015 року, заборгованість за ними становить 21 267,27 грн.
АТ КБ "ПриватБанк", з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором станом на 30 червня 2015 року, яка складається з:
відсотків за користування кредитом у сумі 21 267,27 грн;
штраф (фіксована частина) у сумі 500 грн;
штраф (процентна складова) у сумі 1 063,36 грн;
понесені судові витрати.
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про розірвання кредитного договору.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що дійсно він отримував кредит у позивача. АТ КБ "ПриватБанк" раніше звертався із позовом про стягнення заборгованості і ці вимоги було задоволено. Окрім того ОСОБА_1 у період з 21 вересня до 16 грудня 2015 року та з 08 лютого до 15 жовтня 2016 року приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, у зв`язку з чим, у відповідності до статті 14 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації", за період його мобілізації не повинні були нараховуватися проценти за користування кредитом, пеня та штрафні санкції за невиконання зобов`язання, що банком враховано не було та він продовжував нараховувати заборгованість. ОСОБА_1 вказував, що відповідач за зустрічним позовом істотно порушив умови договору.
ОСОБА_1 просив розірвати кредитний договір від 01 листопада 2006 року, укладений між ним та АТ КБ "ПриватБанк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2016 року у складі судді: Шевченко О. Ю., у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заборгованість за процентами у сумі 21 267,27 грн нарахована за період з 01 серпня 2012 року до 30 червня 2015 року, тому строк, у межах якого банк мав право звернутися до суду з вимогою про захист свого права, а саме стягнення заборгованості за процентами, закінчився 01 серпня 2015 року, проте позивач звернувся до суду з позовом лише 08 серпня 2015 року. Оскільки у судовому засіданні відповідачем було зроблено заяву про застосування позовної давності, то суд першої інстанції зробив висновок про наявність підстав для відмови у позові як до основної вимоги щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, так і щодо стягнення штрафу у зв`язку зі спливом позовної давності. При відмові у задоволенні зустрічних позовних вимог суд першої інстанції вважав, що відповідачем не доведено істотне порушення позивачем умов договору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2016 року у частині відмови у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та у частині розподілу судових витрат скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість по відсоткам за кредитним договором № б/н від 01 листопада 2006 року, станом на 30 червня 2015 року, у розмірі 21 267,27 грн. У задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення штрафів відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що сплата відсотків за користування кредитом, згідно умов договору, здійснюється до дня фактичного повернення кредиту і наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. Оскільки заочне рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2012 року про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 35 839,85 грн не виконане, то суд апеляційної інстанції зробив висновок, що з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 01 листопада 2006 року, станом на 30 червня 2015 року, у розмірі 21267,27 грн, які є нарахованими відсотками.
Відмовляючи у стягненні штрафів апеляційний суд зазначив, що заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2012 року з відповідача на користь банку було стягнуто, зокрема, 500 грн штрафу (фіксована частина) та 1 682 грн штрафу (процентна складова), тому повторне стягнення штрафів призведе до порушення статті 61 Конституції України.
Апеляційний суд вважав, що банк не пропустив позовну давність, оскільки договір було укладено 18 жовтня 2006 року на строк 12 місяців, тобто до 18 жовтня 2007 року. ОСОБА_1 періодично вносив відповідні платежі в порядку виконання умов вказаного договору, що свідчить про переривання перебігу позовної давності. Крім того 21 серпня 2012 року банк звернувся до відповідача з позовом про стягнення заборгованості, що призвело до переривання позовної давності. Оскільки у цій справі АТ КБ "ПриватБанк" звернулося із позовом 11 серпня 2015 року, то позовна давність не пропущена.
Оскільки ОСОБА_1 виконував військовий обов`язок у період з 21 вересня до 16 грудня 2015 року та з 08 лютого до 15 жовтня 2016 року, то відсутні підстави для відмови у задоволенні позовної вимоги банку про стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором у сумі 21 267,27 грн, оскільки вказана заборгованість нарахована станом на 30 червня 2015 року, тобто до періоду мобілізації відповідача, його перебування в зоні АТО.
Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку переглядалося лише у частині вирішення первісного позову, у частині вирішення зустрічного позову рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалося.
Аргументи учасників справи
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду у частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за кредитним договором. При цьому посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував частину п`ятнадцяту статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Зазначає, що заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2012 року вже було стягнуто заборгованість за кредитним договором, а тому банк пропустив позовну давність.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення апеляційного суду оскаржується тільки в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за відсотками за кредитним договором № б/н від 01 листопада 2006 року, станом на 30 червня 2015 року, у розмірі 21 267,27 грн. В іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.