У Х В А Л А
20 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 194/1149/17
Провадження № 14-454цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів Антонюк Н.О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування банківського вкладу за деліктним зобов`язанням, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року (судді: Варенко О. П., Городнича В. С., Лаченкова О. В.),
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В. В. (далі - Уповноважена особа та ПАТ "Дельта Банк" відповідно), в якому уточнивши позовні вимоги просила: стягнути з відповідачів на її користь гарантовану суму відшкодування, згідно з договором банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у євро № 003-03616-250215 від 25 лютого 2015 року в розмірі 45282 грн; нанесений збиток (відшкодування упущеної вигоди) у розмірі 13606,93 грн; відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні витрати) у розмірі 29711,52 грн; відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми; пеню за прострочення зобов`язання у розмірі 3401,73 грн та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн, судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 25 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір банківського вкладу № 003-03616-250215 "Зростаючий" у євро (далі - Договір), за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 1500,00 євро у тимчасове строкове користування та зобов`язується сплачувати проценти за його користування з розрахунку 4,5 % річних.
Відповідно до пункту 1.3 Договору вклад залучається на строк з моменту зарахування вкладу та по 11 березня 2015 року включно.
Пунктом 1.10 Договору визначено, що вклад виплачується вкладнику у разі закінчення строку розміщення вкладу або в інший термін дострокового припинення дії цього договору у випадках, передбачених цим договором та Правилами банку.
Крім того, 25 лютого 2015 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою змінено та викладено в іншій редакції пункт 1.8 статті 1 цього договору, шляхом зазначення про можливість зарахування вкладу при перерахуванні з відкритого в ПАТ "Дельта Банк" поточного рахунку іншої фізичної особи. Так, 25 лютого 2015 року на рахунок ОСОБА_1 було зараховано 1500,00 євро, що за курсом Національного банку України та станом на 2 березня 2015 року (дата запровадження тимчасової адміністрації) складає 45282,00 грн.
Постановою Правління Національного банку України № 150 від 2 березня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, цього ж дня, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" та призначено Уповноважену особу.
У березні-червні 2015 року ОСОБА_1 зверталась до ПАТ "Дельта Банк" щодо повернення свого вкладу, однак листом вих. № 05-3037378 від 13 липня 2015 року їй повідомлено, що на підставі пункту 3 частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI) Уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або прийняти здійснення банком будь-яких операцій, а оскільки з 3 березня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" здійснює свою діяльність на підставі зазначеного закону, який є спеціальним в умовах роботи неплатоспроможних банків, то за рахунками, відкритими на її ім`я, операції з виплат тимчасово обмежені.
Також обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначала, що у вересні 2015 року дізналась про те, що її немає в переліку вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми, тому звернулась до Уповноваженої особи з клопотанням про роз`яснення причин невключення її до такого переліку. Однак, тимчасова адміністрація ПАТ "Дельта Банк" листом № 8821/3124 від 23 вересня 2015 року повідомила позивача про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 003-03616-250215 від 25 лютого 2015 року.
На момент подання позовної заяви кошти банківського вкладу в розмірі 45282,00 грн ОСОБА_1 з її депозитного рахунку не повернуті, відтак позивач вважає свої цивільні (деліктні) права порушеними з дня початку виплати Фондом коштів вкладникам ПАТ "Дельта Банк", а саме з 11 червня 2015 року.
Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 5 червня 2018 року, уточнену позовну заяву ОСОБА_1, в частині позовних вимог до Акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочним рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 4 вересня 2018 року, з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки від 21 вересня 2018 року, уточнену позовну заяву задоволено.
Стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування за Договором банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у євро № 003-03616-250215 від 25 лютого 2015 року в розмірі 45282, 00 грн.
Стягнуто з Фонду судовий збір у розмірі 640, 00 грн на користь держави на р/р 31211256026001 в Казначействі України (ЕАП), отримувач ГУК у м. Києві/ м. Київ, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 899998, призначення платежу: судовий збір, Код 22030106.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кошти на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у ПАТ "Дельта Банк" є вкладом у розумінні Закону № 4452-VI, а тому вимоги позивача про відшкодування коштів у межах гарантованої суми є обґрунтованими, а відмова Фонду повернути ці кошти - незаконною. Уповноважена особа в частині реалізації своїх повноважень щодо банку, до якого застосовано тимчасову адміністрацію, є по суті органом управління останнього, оскільки після призначення тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження. Укладений договір банківського вкладу є правомірним, його недійсність законом або судом не встановлена, а у відповідача не було законних підстав відносити вказаний договір до категорії нікчемних правочинів та відмовляти позивачу у відшкодуванні депозитних коштів за цим договором за рахунок коштів третьої особи.
Місцевий суд також указав, що Фонд не є суб`єктом владних повноважень у розумінні норм Кодексу адміністративного судочинства України, тому спір не є публічно-правовим, а пов`язаний з невизнанням відповідачем цивільно-правової угоди та невиконанням її умов, отже випливає з договірних відносин і має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.
Судовий збір, сплачений відповідачем за подачу апеляційної скарги у розмірі 2400,00 грн, компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та закриваючи провадження у справі, виходив із того, що спір не відноситься до цивільної юрисдикції, а є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки виник з приводу формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду як суб`єкта владних повноважень, та стосується виконання останнім функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, тому його розгляд належить до компетенції адміністративних судів.
У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.