П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 813/2941/15
Провадження № 11-61апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до реєстраційної служби Трускавецького міського управління юстиції Львівської області (далі - реєстраційна служба), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий комбінат "Курорт-Сервіс" (далі - ТОВ "ВК "Курорт-Сервіс"), про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії
за касаційними скаргами ТОВ "ВК "Курорт-Сервіс" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року (суддя Гулкевич І. З.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року (судді Улицький В. З., Гулид Р. М., Кузьмич С. М. ), додаткову постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року (суддя Гулкевич І. З.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року (судді Ліщинськй А. М., Довга О. І., Запотічний І. І.),
УСТАНОВИЛА:
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому з урахуванням доповнень до позову просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Краснопольського О. М. про скасування права власності на 11/50 ідеальних частин цегляної будівлі АДРЕСА_1, прийняте 29 травня 2015 року № 21701608;
- зобов`язати державного реєстратора реєстраційної служби провести державну реєстрацію права власності на 11/50 нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Топорович Л. М. про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи від 18 червня 2015 року № 22180548;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Топорович Л. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18 червня 2015 року № 22177177;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Краснопольського О. М., яким проведено державну реєстрацію права власності на 37/100 частин нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 за ТОВ "ВК "Курорт-Сервіс", від 2 червня 2016 року № 21744482.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що рішенням державного реєстратора було порушено майнові інтереси позивача, оскільки реєстраційна дія вчинялась на підставі рішення Трускавецького міського суду від 2 вересня 2011 року по справі № 2-87/11, виконання якого зупинено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 23 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року, позов задовольнив.
Львівський окружний адміністративний суд додатковою постановою від 16 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року, визнав протиправним та скасував рішення державного реєстратора Краснопольського О. М. від 2 червня 2016 року № 21744482.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач здійснив реєстраційні дії на підставі судового рішення, виконання якого було зупинено, та не вжив заходів щодо встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також не звернув уваги на наявність в реєстрі суперечностей між заявленими та вже реєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, чим порушив вимоги Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1952-IV).
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "ВК "Курорт-Сервіс" звернулося з касаційними скаргами, в яких просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року, а також додаткову постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року й ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Так, у касаційних скаргах ТОВ "ВК "Курорт-Сервіс" не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі. Вважає, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули цю справу в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини мають приватноправовий характер, які вирішуються в порядку господарського або цивільного судочинства.
У запереченнях на касаційні скарги ОСОБА_1 просить залишити їх без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Вважає, що суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, надали належну правову оцінку діям державного реєстратора та вирішили спір відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 січня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки ТОВ "ВК "Курорт-Сервіс" оскаржує судові рішення, зокрема, і з мотивів порушення судами правил предметної юрисдикції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Саприкіній І. В.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 лютого 2019 року прийняла цю справу до розгляду та призначила її розгляд в порядку письмового провадження.
3червня 2019 року згідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду № 18/0/30-19, виданого на підставі рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 12 "Про дострокове вибуття судді Саприкіної І. В. зі складу Великої Палати Верховного Суду", відповідно до підпункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, та пункту 3.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 3 червня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенку О. Б.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 КАС межах наведені в касаційній скарзі та запереченні на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як установили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 27 травня 2015 року відповідач рішенням від 27 травня 2015 року № 21623692 провів державну реєстрацію права власності, відкрив розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 645429946115 та зареєстрував право власності на 11/50 ідеальних частин будівлі по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1
29 травня 2015 державний реєстратор прийняв рішення № 21704681, на підставі якого провів державну реєстрацію на вищезазначений об`єкт за ТОВ "ВК "Курорт-Сервіс" за № 9858410, а рішенням від 29 травня 2015 року № 21706409 цей запис скасував.
29 травня 2015 року державний реєстратор Краснопольський О. М. рішенням № 21701608 скасував запис про право власності № 9818236 за ОСОБА_1
2 червня 2015 року відповідач прийняв рішення № 21744482 та провів реєстрацію 37/100 частин нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 за ТОВ "ВК "Курорт-Сервіс".
18 червня 2015 року державний реєстратор Топорович Л. М. рішенням № 22180548 закрив розділ № 645429946115 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на 37/100 ідеальних частин нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 .
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пункт 1 частини першої статті 3 КАС справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.