У Х В А Л А
8 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 201/12084/17
Провадження № 14-387цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - уповноважена особа Фонду) про стягнення суми банківського вкладу
за касаційною скаргою позивача на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року та
в с т а н о в и л а:
21 серпня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів на його користь гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом "Зростаючий" у доларах США згідно з договором № 004-03726-190215 від 19 лютого 2015 року (далі - договір) у розмірі 188 006,00 грн.
Мотивував позов такими обставинами:
- 19 лютого 2015 року позивач уклав з ПАТ "Дельта Банк" договір, за умовами якого банк прийняв від позивача на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 кошти у розмірі 7 000 доларів США у тимчасове строкове користування до 5 березня 2015 року зі сплатою 5,5 % річних;
- 19 лютого 2015 року на вкладний рахунок позивача було зараховано 7000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 2 березня 2015 року становило 188 006,00 грн;
- 2 березня 2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 150 про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних, а виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 51 про запровадження з 3 березня 2015 року в ПАТ "Дельта Банк" тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду;
- протягом березня-червня 2015 року позивач звертався до ПАТ "Дельта Банк" із заявами про повернення банківського вкладу, у відповідь на які отримав лист № 05-3037317 від 13 липня 2015 року про тимчасове обмеження операцій з виплат коштів;
- 23 вересня 2015 року тимчасова адміністрація ПАТ "Дельта Банк" листом № 8821/1331 повідомила позивача про нікчемність договору, оскільки кошти на банківський вкладний (депозитний) рахунок надійшли з банківського рахунку іншої особи під час дії постанови Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", що свідчить про штучність і фіктивність створення юридичних підстав для отримання коштів, сума яких перевищує суму гарантованого відшкодування;
- висновок уповноваженої особи Фонду щодо нікчемності договору є припущенням, що не було підтверджене належними та допустимими доказами;
- визнання недійсними оспорюваних правочинів можливе виключно на підставі рішення суду;
- кошти позивача, розміщені на вкладному рахунку, є приватною власністю, а держава гарантує кожному громадянину недоторканність його приватної власності;
- спір, за вирішенням якого позивач звернувся з позовом у цій справі, не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а тому цей спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства, що підтверджують висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 9 листопада 2016 року у справі № 6-2309цс16.
14 лютого 2018 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Мотивував рішення так:
- твердження відповідачів щодо нікчемності договору є припущенням, оскільки воно не підтверджене належними доказами;
- з 3 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", що унеможливлює стягнення позивачем з банку коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
- дії Фонду позивач може оскаржити не шляхом пред`явлення позову про стягнення коштів, а у порядку визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
23 жовтня 2018 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, якою скасував рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2018 року, а провадження у справі закрив.
Мотивував постанову так:
- Фонд є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України;
- правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника;
- спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим, не є спором у зв`язку з процесом ліквідації банку, а стосується виконання окремої владної функції Фонду - організації виплат відшкодувань за вкладами. Тому спір треба розглядати за правилами адміністративного судочинства, на що вказують висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15.
У листопаді 2018 року позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, вказуючи на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.
Мотивує касаційну скаргу так:
- позивач не оскаржує наказ уповноваженої особи Фонду від 16 вересня 2015 року № 813 про застосування наслідків нікчемності договору, а лише вказує на те, що він незаконний і не може братися до уваги як доказ у справі. Вказане відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16 і від 16 травня 2018 року у справі № 910/2198/16;
- спір не має ознак публічно-правового, оскільки зумовлений порушенням прав позивача неналежним виконанням банком взятих на себе зобов`язань за договором, а позовні вимоги не стосуються безпосередньої діяльності (бездіяльності) Фонду як державної спеціалізованої установи;
- слід застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 755/1700/16-ц, від 5 червня 2018 року у справі № 598/1470/15-ц, від 28 березня 2018 року у справі № 757/44693/15-ц, а також висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2735цс16 і від 9 листопада 2016 року у справі № 6-2309цс16;
- апеляційний суд безпідставно керувався висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, оскільки обставини вказаної справи та справи № 201/12084/17 не є тотожними;