Постанова
іменем України
20 серпня 2019 року
м. Київ
справа №686/12526/17
провадження № 51- 9423 км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Макаровець А.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Вергізової Л.А.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Макарова В.М. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Макарова В.М. на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року та вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 18 вересня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240010003578, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Комсомольське Скадовського району Херсонської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 25 листопада 2015 року вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді арешту строком на три місяці, звільненого 4 травня 2016 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 15 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.
Вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 18 вересня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасовано та ухвалено свій, яким останнього визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.
В решті вирок суду залишено без змін.
За обставин, встановлених судом апеляційної інстанції та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 засуджено за те, що він 26 травня 2017 року приблизно
о 18 годині, з метою відкритого заволодіння чужим майном, перескочивши через паркан, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2 та, достовірно знаючи, що в цьому житловому будинку проживає ОСОБА_2, який є інвалідом першої групи, через незачинені вхідні двері проник до вказаного будинку, відібрав у потерпілого милицю та, здійснюючи за її допомогою погрози застосувати насильство, умисно, з корисливих мотивів відкрито заволодів грошима в сумі 2 500 гривень, що належать потерпілому ОСОБА_2, після чого залишив приміщення будинку.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник Макаров В.М. просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що судом першої інстанції не досліджено всі докази, а лише ті, які мають обвинувальний ухил, а суд апеляційної інстанції провів судовий розгляд за 30 хвилин і це свідчить про те, що розгляд апеляційних скарг відбувся формально. Крім того звертає увагу, що на досудовому розслідуванні та у суді першої інстанції йшлось про проникнення через паркан, а не через хвіртку, як зазначено у вироку апеляційного суду, й апеляційним судом вказано не ту суму викраденого, про яку говорив потерпілий та свідки. Також зазначає, що суд у вироку послався лише на сумнівні показання потерпілого ОСОБА_2 у судовому засіданні, які різняться з його ж показаннями на досудовому розслідуванні. При цьому вказує, що потерпілий є інвалідом з дитинства з приводу родової травми та ДЦП і це могло позначитися на достовірності його показань. У зв`язку з цим він заявляв клопотання про обстеження потерпілого з метою встановлення його психічного та психологічного стану чи розумової відсталості, однак судами необґрунтовано було відмовлено в його задоволенні.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Вергізова Л.А. вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу захисника та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Макарова В.М., який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, засудженого ОСОБА_1 та прокурора Вергізової Л.А.,перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Однак, у своїй касаційній скарзі захисник, серед іншого, вказує на неповноту судового розгляду та не погоджуються із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 було висунуте обвинувачення за ч. 3 ст. 186 КК у відкритому викраденні чужого майна, поєднаного з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, вчиненого повторно, з проникненням у житло.