Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 396/298/17
провадження № 61-34197св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області у складі колегії суддів: Голованя А. М., Гайсюка О. В., Карпенка О. Л. від 11 липня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2014 року акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором від 18 травня 2007 року, станом на 29 листопада 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 76 654 грн 78 коп., з яких: 5 722 грн 17 коп.- заборгованість за кредитом; 44 644 грн 26 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3106 грн 56 коп. - заборгованість за комісією; 19 055 грн 37 коп. - пеня; 500 грн 00 коп. - штраф (фіксована частина); 3626 грн 42 коп. - штраф (процентна складова), яку банк і просив стягнути з ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки останній платіж відповідачем здійснено 17 червня 2009 року, а з цим позовом банк звернувся до суду лише у лютому 2017 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 11 липня 2017 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 15 548 грн 09 коп. та пені за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 5 132 грн 30 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк дії картки закінчився у травні 2010 року, а тому позивач звернувся до суду зі спливом позовної давності, у зв`язку із чим вимоги про стягнення тіла кредиту та комісії задоволенню не підлягають, проте відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та Умов і Правил надання банківських послуг позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики та пені, які підлягають стягненню з відповідача на користь банку в межах позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову банку до неї, та ухвалити нове рішення про відмову в позові у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що строк дії картки було встановлено до 18 травня 2010 року, останній платіж нею здійснено у червні 2009 року, а тому звертаючись до суду з цим позовом у лютому 2017 року банк пропустив строк позовної давності.
Таким чином рішення суду апеляційної інстанції оскаржено ОСОБА_1 тільки в частині задоволення позову банку до неї, а саме стягненні заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 15 548 грн 09 коп. та пені за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 5132 грн 30 коп., а тому в іншій частині на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряється відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.
Відзив до суду касаційної інстанції не подано
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу №396/298/17-ц з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 серпня 2019 року справу за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 18 травня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, який складається із заяви позичальника і Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), на виконання якого позивач відкрив відповідачу рахунок із встановленим кредитним лімітом на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Згідно умов кредитного договору сторони встановили як строк дії договору по 18 травня 2010 року (кінцевий строк повернення кредиту), так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів у сумі 564,23 грн для погашеннязаборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами.
У заяві зазначено, що відповідач ознайомлений та згоден з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), а також надав згоду про те, що ця заява разом із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) та Тарифами становить між ним та банком кредитно-заставний договір.
До кредитного договору банк додав витяг з Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт).
Згідно наданого позивачем розрахунку, у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань станом на 29 листопада 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 76 654 грн 78 коп., з яких: 5 722 грн 17 коп. - заборгованість за кредитом; 44 644 грн 26 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3106 грн 56 коп. - заборгованість за комісією; 19 055 грн 37 коп. - пеня; 500 грн 00 коп. - штраф (фіксована частина); 3626 грн 42 коп. - штраф (процентна складова).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.