Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 333/5402/16
провадження № 61-18945св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 23 березня 2017 року у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 та просили виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтовували тим, що їм та третій особі у справі - ОСОБА_4 на справі спільної часткової власності належить спірна квартира, яка є частиною одноповерхового житлового будинку. ОСОБА_4 належить на праві власності 2/3 частини зазначеного будинку, а позивачам - по 1/6 частині. 11 серпня 2016 року ОСОБА_4 без повідомлення та отримання їх згоди як співвласників квартири вселила до неї сторонню особу - відповідача ОСОБА_3, що порушує їх право на житло.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 17 січня 2017 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.
Виселено ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що третя особа та позивачі не досягли домовленості про користування спірним житлом іншими особами, ОСОБА_4 згоду на вселення відповідача від позивачів не отримувала. Окрім того, відповідач не має зареєстрованого місця проживання у спірній квартирі та не є членом сімʼї співвласників.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 23 березня 2017 року рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 17 січня 2017 року скасовано та ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що 15 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позички майна, відповідно до якого остання передала відповідачу у тимчасове безоплатне користування належні їй на праві власності 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 . Зазначений договір недійсним та неукладеним не визнано, відтак відсутні правові підстави для виселення відповідача зі спірного житлового приміщення.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Апеляційного суду Запорізької області від 23 березня 2017 року та залишити в силі рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 17 січня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що договір позички, відповідно до якого відповідач набув право тимчасового безоплатного користування 2/3 частини квартири АДРЕСА_2, укладено між третьою особою та відповідачем без згоди інших співвласників.
Апеляційним судом не враховано, що відповідач без належної правової підстави був вселений до спірного житла 11 серпня 2019 року, оскільки договір позички між ним та третьою особою був укладений 15 серпня 2019 року, тобто вже після його вселення.
Копію договору позички від 15 серпня 2019 року у порушення вимог статті 131 ЦПК України 2004 року було долучено до матеріалів справи лише у апеляційному суді за клопотанням представника відповідача, відтак апеляційний суд не повинен був враховувати його при ухваленні оскаржуваного рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
03 травня 2018 року справу № 333/5402/16 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
ОСОБА_4 направила до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Запорізької області області від 23 березня 2017 року - без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що позивачам та третій особі на праві спільної часткової власності належить спірна квартира. ОСОБА_4 є власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_2, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по 1/6 частини вищезазначеної квартири. Загальна площа квартири 52,3 кв. м, житлова - 29,7 кв. м.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 24 листопада 2016 року у справі № 333/3048/16-ц встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_2 між співвласниками на праві спільної часткової власності ОСОБА_4, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 згідно фактичного користування, а саме: ОСОБА_4 виділено кухню№ 1 площею 6.4 кв. м, коридор № 2 площею 2.8 кв. м, кімнату№ 3 площею 7.2 кв. м, кімнату№ 4 площею 12.9 кв. м, санвузол № 5 площею 2.7 кв. м, загальною площею 32.0 кв.м.