Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 522/26377/15-ц
провадження № 61-36416св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Страхові гарантії",
треті особи: Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку", ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 31 липня 2017 року у складі судді Калараша А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страхові гарантії" (далі - ПрАТ "СК "Страхові гарантії") та просила стягнути на свою користь 1 056 259, 23 грн, з яких: 490 005, 81 грн - невиплачене страхове відшкодування, 30 919, 40 грн - пеня за несплату страхового відшкодування, 25 413, 20 грн - три проценти річних, 276 852, 60 грн - інфляційні втрати, 233 068, 22 грн - збитки, завдані у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язання страховою компанією.
У лютому 2016 року третя особа Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" (далі - ПАТ "ВБР") звернулося з позовом до ПрАТ "СК "Страхові гарантії" про стягнення суми страхового відшкодування та просило стягнути на свою користь суму страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 000736/01/13-ОД від 13 травня 2013 року у розмірі 567 784, 51 грн в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № IKAPNAIG.125276.001 від 13 травня 2013 року.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 26 червня 2017 року у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ПАТ "ВБР" відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 31 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26 червня 2017 року залишено без руху для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки Закон України "Про судовий збір" не передбачає звільнення споживачів від сплати судового збору.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 31 липня 2017 року та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що частиною третьою статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
Системний і комплексний аналіз Закону України "Про судовий збір" і статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як споживачі, у статті 5 Закону України "Про судовий збір", яка визначає перелік осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі також пільги не мають, оскільки вона встановлена спеціальним законом.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду міста Одеси.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
27 травня 2018 року справу № 522/26377/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).