РІШЕННЯ
Іменем України
15 серпня 2019 року
м. Київ
справа №9901/86/19
адміністративне провадження №П/9901/86/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого - Стародуба О.П.,
суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М., Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,
секретар судового засідання - Іванова Н.П.
за участю позивача та представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
16.02.2019р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №9дп-19 від 16.01.2019р.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням відповідача від 16.01.2019р. №9дп-19 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади з підстав, передбачених п.п. 1, 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про прокуратуру".
В подальшому, на підставі зазначеного рішення відповідача наказом прокурора Черкаської області №28к від 28.01.2019р. його звільнено з посади прокурора Черкаської місцевої прокуратури.
Позивач вважає таке рішення незаконним та таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.
Посилався на те, що в порушення вимог статтей 5, 47 Закону України "Про прокуратуру", ст. 118 Положення про порядок роботи кваліфікаційної-дисциплінарної комісії прокурорів, він не був належним чином повідомлений про розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, розгляд проведено без його участі, чим порушено його право на захист. Зокрема посилається на те, що він не зміг скористатись достатньою сукупністю процесуальних засобів для представлення, доказування своїх позицій чи спростування позиції відповідача, що сприяло б більш повному з`ясуванню Комісією дійсних обставин справи.
Крім того, посилається на те, що під час розгляду висновку, він перебував на лікарняному.
Також посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем, за наслідками дослідження обставин порушенння щодо нього кримінального провадження за підозрою в одержанні неправомірної вимоги, досудове розслідування якого досі не звершено, а також за результатами дослідження матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_2 №1217251010008962 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, де він, відповідно до постанови першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури про призначення групи прокурорів від 08.11.2017р. призначений старшим групи прокурорів.
Водночас, кримінальне провадження №1217251010008962 під час підготовки та розгляду матеріалів скарги про вчинення ним дисциплінарного проступку, відповідачем вивчалось поверхнево, а можливо взагалі не витребровувалось, рішення приймалось на підставі неперевіреної, недостовірної інформації, що є грубим порушенням ст. 62 Положення про порядок роботи кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - Комісія).
Крім того, посилається на те, що досудове розслідування кримінального провадження відносно нього не завершено, водночас відповідач в оскаржуваному рішенні постійно робить посилання на його матеріали, що є порушенням принципу "презумпції невинуватості" закріпленому в Конституції України та Кримінальному та Кримінальному процесуальному кодексах України, а також на докази, що містяться в його матеріалах, належність та допустимість яких, а також законність їх отримання та зібрання, не оцінено судом.
Також посилається на те, що у спірному рішенні доказом порушення ним прокурорської етики, що призвело до підриву його авторитету як прокурора, органів прокуратури так і держави в цілому, наведено негативні публікації в засобах масової інфомації, а саме в мережі Інтернет. Разом з тим, на його думку, посилання відповідача на негативні пулікації в ЗМІ, як на доказ його вини, в тому числі в дисциплінарному проступку, є неприпустимим, оскільки джерелом зазначеної інформації про нібито вчинення ним злочину, є сама Генеральна прокуратура України, а оприлюднена інформація саме з боку держави в особі її органів та посадових осіб суперечить презумпції невинуватості, та свідчить про фактичне визнання його винним ще до моменту встановлення його вини судом у передбаченому законом порядку.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надіслав до суду відзив на позовну заяву, в обгрунтування якого зазначив, що оскаржуване позивачем рішення є законним, а при його ухваленні Комісія діяла на підставі, в межах та у спосіб, передбачений Законом України "Про прокуратуру".
Посилався на те, що за результатами проведеної перевірки було встановлено, що ОСОБА_1, будучи прокурором у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 , неналежно виконав свої службові обов`язки, не уникнув особистих зв`язків, що можуть вплинути на неупередженість та об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпроментувати високе звання прокурора, вступив у позаслужбові стосунки з авокатом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ., який діяв в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, та в період з 12 по 20 лютого 20118 року, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, надав останньому протиправні вказівки про отримання від ОСОБА_2 через ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 8000 доларів США за зміну правової кваліфікації та укладення з ОСОБА_2 угоди про визнання винуватості та призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, чим вчинив дисциплінарні проступки, передбачені п.п.1, 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про прокуратуру".
Стосовно доводів позивача щодо порушення Комісією його права на захист, зокрема проведення засідання без його участі, представник відповідача зазначив, що листом від 30.11.2018р. позивача належним чином було повідомлено про час та місце проведення засідання - 12.12.2018р., однак розгляд висновку було відкладено у зв`язку з його неявкою та листом від 27.12.2018р. повідомлено про чергове засідання Комісії, призначене на 16.01.2019р. На засіданні Комісії 16.01.2019р. позивач вдруге не з`явився, причини неявки не повідомив. Враховуючи положення п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України "Про прокуратуру" Комісією було прийнято рішення про можливість розгляду висновку за відстутності прокурора, а при прийнятті рішення Комісією було враховано письмові пояснення позивача.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 в органах прокуратури працює з вересня 2013 року, а на займаній посаді прокурора Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області - з 15.12.2015р.
ОСОБА_1 характеризується позитивно, до дисциплінарної відповідальності не притягався.
23.08.2018р. до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів надійшла дисциплінарна скарга прокурора Черкаської області Овчаренка С.А. про вчинення прокурором Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_1. дисциплінарного проступку.
На думку скаржника, ОСОБА_1., в порушення вимог частини першої статті 338 КПК України під час судового розгляду кримінального провадження №12017251010008962 від 08.11.2017р. за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України щодо ОСОБА_2 за відсутності нових фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, безпідставно за погодженням з керівником Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_9. 16.05.2018р.у змінив обвинувачення з особливо тяжкого кримінального правопорушення на менш тяжке з частини третьої статті 307 КК України на частину третю статті 309 КК України, ініціювавши таким чином питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення.
В подальшому в порушення вимог статті 470 КПК України між прокурором ОСОБА_1. та обвинуваченим ОСОБА_2 29.05.2018р. укладено угоду про визнання винуватості, при відсутності обставин, що враховуються прокурором при укладенні угоди про визнання винуватості, оскільки обвинувачений не сприяв проведенню досудового розслідування кримінального провадження стосовно інших осіб, не вказав джерело походження наркотичних засобів, не надав відомості щодо запобігання, виявлення чи припинення більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Всупереч вимогам пункту 19.1 наказу Генерального прокурора України від 19.12.2012р. №4 гн "Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні" зазначену угоду не погоджено з керівником місцевої прокуратури.
Пунктом 3 угоди про визнання винуватості передбачено, що сторони погоджуються на призначення ОСОБА_2 покарання за частиною третьою статті 309 КК України у виді 5 років позбавлення волі зі звільненням в порядку статті 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку.
Вироком Придніпровського районного суду міста Черкаси від 31.05.2018р. затверджено угоду про визнання винуватості, ОСОБА_2 визнано винним за частиною третьою статті 309 КК України та засуджено до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку терміном три роки і покладені обов`язки, передбачені статтею 76 КК України.
Крім того, 13.06.2018р. ОСОБА_1 в порядку статті 208 КПК України затримано працівниками Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України за підозрою в одержанні неправомірної вигоди.
Встановлено, що ОСОБА_1, використовуючи своє службове становище, за попередньою змовою з адвокатом ОСОБА_3 у період з кінця 2017 року по червень 2018 року вимагали та отримали від обвинуваченого ОСОБА_2 та його знайомого ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 8 тис. доларів США за вчинення дій по зміні правової кваліфікації про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, укладення з підозрюваним угоди про визнання винуватості та узгодження покарання з звільненням від його відбування з випробуванням.
На думку скаржника, такими діями ОСОБА_1 вчинив дисциплінарні проступки, передбачені пунктами 1 та 5 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру", тобто допустив неналежне виконання службових обов`язків та вчинив дії що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
23.08.2018р. автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження скаргу розподілено члену Комісії ОСОБА_7., яким 02.07.2018р. прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження №11/2/4-1451дс-246дп-18 щодо ОСОБА_1
22.10.2018р. членом Комісії ОСОБА_7 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку та запропоновано притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
В ході дисциплінарного провадження Комісією встановлено наступні обставини.
Відповідно до наказу керівника Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області "Про розподіл обов`язків між прокурорськими працівниками Черкаської місцевої прокуратури" від 04.05.2018р. №13 до службових обов`язків прокурора ОСОБА_1. віднесено забезпечення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування Черкаським відділом поліції головного управління Національної поліції в Черкаській області, в тому числі у формі процесуального керівництва ним та підтримання публічного обвинувачення відповідно до спеціалізації груп прокурорів; своєчасного, повного і достовірного відображення результатів про виконану роботу в електронних формах первинного обліку інформаційно-аналітичної системи "Облік та статистика органів прокуратури" та Єдиному реєстрі досудових розслідувань у межах процесуальних повноважень; розгляд звернень громадян, службових та інших осіб, депутатських документів, проведення особистого прийому громадян; вивчення стану додержання вимог антикорупційного законодавства за закріпленими напрямами роботи, направлення за наявності підстав матеріалів про вчинення адміністративних корупційних правопорушень до уповноважених на складання адміністративних протоколів органів; забезпечення надходження необхідних інформаційних матеріалів щодо стану законності та злочинності; формування накопичувальних справ за напрямами роботи; підготовка матеріалів для висвітлення діяльності прокуратури у засобах масової інформації.
Черкаським відділом поліції ГУНП в Черкаській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017251010008962 від 08.11.2017р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України щодо ОСОБА_2 .
Відповідно до даних ЄРДР та постанови першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури про призначення групи прокурорів від 08.11.2018р. у зазначеному провадженні ОСОБА_1. призначено старшим групи прокурорів.
19.01.2018р. прокурором ОСОБА_1. затверджено обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні та з реєстром матеріалів досудового розслідування і розпискою обвинуваченого про отримання його копії скеровано 25.01.2018р. до Придніпровського районного суду міста Черкаси для розгляду по суті.
В подальшому, ОСОБА_1 в порушення вимог частини першої статті 338, статті 470 КПК України, пункту 19.1 наказу Генерального прокурора України "Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні" від 19.12.2012р. №4 гн, пункту 4 частини 4 статті 19 Закону України "Про прокуратуру", статей 19, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів за відсутності нових фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, 16.05.2018р. під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_2 безпідставно змінив обвинувачення ОСОБА_2 з особливо тяжкого кримінального правопорушення на менш тяжке з частини третьої статті 307 КК України на частину третю статті 309 КК України, ініціювавши таким чином питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення.
29.05.2018р. в судовому засіданні позивачем укладено угоду про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_2 при відсутності обставин, що враховуються прокурором при укладенні угоди про визнання винуватості, оскільки обвинувачений не сприяв проведенню досудового розслідування кримінального провадження стосовно інших осіб, не вказав джерело походження наркотичних засобів, не надав відомості щодо запобігання, виявлення чи припинення більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень та зазначену угоду не погодив з керівником місцевої прокуратури.
Крім того, позивач не уникнув особистих зв`язків, що можуть вплинути на неупередженість та об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати високе звання прокурора, вступив з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який діяв в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, у позаслужбові стосунки та в період з 12 по 20 лютого 2018 року, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, надав останньому протиправні вказівки про отримання від ОСОБА_2 через ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 8000 доларів США за зміну правової кваліфікації ОСОБА_2, укладення з останнім угоди про визнання винуватості та призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі. Діючи згідно з досягнутими з ОСОБА_1 домовленостями, ОСОБА_3 20.02.2018р. отримав від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1000 доларів США, 02.05.2018р. 500 доларів США, 29.05.2018р. 2000 доларів США та 13.06.2018р. 4500 доларів США з метою передачі прокурору ОСОБА_1