ПОСТАНОВА
Іменем України
23 серпня 2019 року
Київ
справа №826/16972/14
адміністративне провадження №К/9901/8081/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Союзбудсервіс"
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2015 року (головуючий суддя - Скочок Т.О.)
та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Карпушова О.В., судді - Епель О.В., Кобаль М.І.)
у справі №826/16972/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Союзбудсервіс"
до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.10.2014 №0011312201,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Союзбудсервіс" (далі - Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 20.10.2014 №0011312201 прийняте Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві;
- стягнути з Держаного бюджету понесені позивачем судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу та судового збору.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій зазначили про правомірність донарахування контролюючим органом позивачу сум податку на додану вартість та застосування штрафної (фінансової) санкції зважаючи на нереальність фінансово-господарських операцій, укладених з його контрагентом - ТОВ "BІП Консалт".
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що позивачем в повній мірі доведено реальність здійснення господарських операцій, укладених з ТОВ "BІП Консалт".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2015 року відкрито провадження за касаційною скаргою позивача.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
24 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Компанія Союзбудсервіс" з питань дотримання Товариством вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "ВІП Консалт" за період з 01 березня 2014 року по 31березня 2014 року.
За результатами перевірки складено акт від 08.10.2014 № 1114/26-54-22-01/39000076 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого ТОВ "Компанія Союзбудсервіс" занижена сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за березень 2014 року на суму 33 338 грн, 33 коп.
На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2014 року №0011312201 (далі - податкове повідомлення - рішення), яким збільшено Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 41 672 грн, 50 коп., з яких за основним платежем - 33 338 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8 334 грн. 50 коп.
Контролюючий орган дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ "ВІП Консалт", оскільки останні не спричинили настання реальних правових наслідків та зміну майнового стану платника податків.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються ПК України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).