ПОСТАНОВА
Іменем України
22 серпня 2019 року
Київ
справа №808/2363/15
адміністративне провадження №К/9901/9144/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" імені А.М. Кузьміна" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2015 року (колегія у складі суддів: Юхименка О.В., Кругового О.О., Нагорної Л.М.) у справі № 808/2363/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" імені А.М. Кузьміна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про стягнення пені на бюджетну заборгованість, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" імені А.М. Кузьміна" (надалі позивач, Товариство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (надалі відповідач, податковий орган), Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про стягнення пені на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що податковим органом не здійснено нарахування пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 474 866 грн, яка не своєчасно відшкодована після закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000250801 від 20 червня 2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року у вказаному розмірі, у зв`язку з чим просить визнати таку бездіяльність протиправною та стягнути пеню за період з моменту виникнення такої заборгованості по день її погашення.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність податкового органу щодо не нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості 1 474 866 грн за період з 6 липня 2012 року по 29 жовтня 2014 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 6 липня 2012 року по 29 жовтня 2014 року у розмірі 328 527,37 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності не нарахування пені на суму бюджетної заборгованості.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 4 листопада 2015 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову постанову. Закрив провадження у справі за позовом Товариства про стягнення пені на суму бюджетної заборгованості за період з 6 липня 2012 року по 9 липня 2013 року. В іншій частині позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з того самого спору, і між тими самими сторонами, є така, що набрала законної сили постанова суду, що виключає вирішення справи в силу наведеної вище норми. При цьому, юридична оцінка обставин в адміністративній справі № 0870/12424/12 не має правового значення для вирішення даної справи. Важливо, що спір між сторонами про стягнення пені вже вирішено судом. І судове рішення набрало законної сили.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу від податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року Товариством заявлено до бюджетного відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку суму податку на додану вартість у розмірі 11 051 529 грн.
20 червня 2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000250801, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 1 474 866 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 6 вересня 2011 року в адміністративній справі № 2а-0870/5102/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року, зазначене податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2014 року зазначені судові рішення залишені без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2014 року відмовлено податковому органу в допуску для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду від 25 червня 2014 року у справі № 2а-0870/5102/11.
Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 9 липня 2013 року у справі № 0870/12424/12 частково задоволено позов Товариства, визнано протиправною бездіяльність податкового органу щодо ненадання до Управління Державного казначейства України у м. Запоріжжі Запорізької області висновку щодо відшкодування 1 474 866 грн ПДВ та стягнуто з Державного бюджету на користь позивача заборгованість з податку на додану вартість у сумі 1 474 866 грн. В частині стягнення пені за період з 27 червня 2012 року по 9 липня 2013 року відмовлено з підстав непогашення бюджетної заборгованості на день винесення судового рішення, оскільки останнім днем розрахунку пені є день погашення бюджетної заборгованості.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2015 року зазначена постанова залишена без змін.
Сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 1 474 866 грн відшкодована на рахунок Товариства 29 жовтня 2014 року, що підтверджується випискою банківської установи по рахунку позивача.
Закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що з того самого спору, і між тими самими сторонами, є така, що набрала законної сили постанова суду, що виключає вирішення справи в силу пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що постанова чи ухвала, яка набрала законної сили, постановлена за позовом, який є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елемента не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі.