ПОСТАНОВА
Іменем України
22 серпня 2019 року
Київ
справа №803/1684/13-а
адміністративне провадження №К/9901/9419/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року (суддя Денисюк Р.С.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року (колегія у складі суддів: Попка Я.С., Хобор Р.Б., Сеника Р.П.) у справі № 803/1684/13-а за позовом Державного підприємства "Волиньвугілля" до Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Волиньвугілля" (надалі позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду Волинської області із позовом до Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції (надалі відповідач, податковий орган) про (з урахуванням уточнення позову) визнання нечинним в частині податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на прибуток.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі невірних висновків, викладених в акті перевірки та невірного застосування норм податкового законодавства.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2013 року замінено відповідача - Нововолинську об`єднану державну податкову інспекцію її правонаступником - Нововолинською об`єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Міндоходів у Волинській області (після реорганізації Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області).
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 4 жовтня 2005 року №0000342301/3 в частині визначення грошових зобов`язань позивачу в сумі 2 747 180,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем правомірно не включено у 4-ому кварталі 2004 року до валового доходу суми простроченої кредиторської заборгованості по інноваційному фонду та по відрахуваннях на утримання доріг облавтодору. Факт існування кредиторської заборгованості по інноваційному фонду та по відрахуваннях на утримання доріг Облавтодору підтверджується лише Розшифровками по рахунку 560 "Зобов`язання з позабюджетних платежів" по Шахті №1, Шахті №9 та по Волиньвуглезбутпостач, до якого і включені відрахування до Державного інноваційного фонду та Облавтодору.
Кошти, отримані від Міністерства палива та енергетики у розмірі 1 281 933,96 грн не можна вважати доходом, оскільки позивач використовував ці кошти не на власні потреби, а на часткове покриття витрат на погашення заборгованості шахтарям з регресних позовів та одноразової допомоги по втраті професійної працездатності, що було передбачено статтею 87 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік". Таким чином, отримання коштів з державного бюджету не є доходом позивача, оскільки ці кошти використовувались на погашення зобов`язань держави.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з 11 квітня 2005 року по 11 травня 2005 року Нововолинською ОДПІ (правонаступником якої є Нововолинська ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області) проведено комплексну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 1 квітня 2004 року по 31 грудня 2004 року ДП "Волиньвугілля", за результатами якої складено акт від 12 травня 2005 року № 39/23-01/32365965, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1. статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого не донараховано 1 853 600,00 грн податку на прибуток, а саме: за 2 квартал 2004 року в сумі 342 700,00 грн, за 3 квартал 2004 року в сумі 764 400,00 грн та за 4 квартал 2004 року в сумі 746 500,00 грн.
В процесі проведення перевірки встановлено, що в 4-ому кварталі 2004 року Підприємство не включило до валового доходу суми простроченої кредиторської заборгованості по інноваційному фонду та по відрахуваннях на утримання доріг, по яких минув строк позовної давності (1095 днів) в сумі 1 470 800,00 грн, чим порушено пункт 1.22 статті 1, підпункт 4.1.6 пункту 4.1. статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Крім того, позивачем у 4-ому кварталі 2004 року до валового доходу не включено частину коштів, які призначені для погашення заборгованості з регресних позовів та одноразової допомоги по втраті професійної працездатності.
Відповідачем встановлено завищення загальної суми валових витрат за 2-ий квартал 2004 року у розмірі 3 961 100,00 грн, а саме, позивачем до валових витрат зайво віднесено від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього податкового року, яке було зменшене по результатах перевірки (акт №47 від 25.06.2004 року) і не відображено в бухгалтерському та податковому обліках вказаної суми.
Таким чином, на думку податкового органу порушено вимоги пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1. статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого не донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1 853 600,00 грн, в тому числі: за 2-ий квартал 2004 року в сумі 342 700,00 грн, за 3-ій квартал 2004 року в сумі 764 400,00 грн та за 4-ий квартал 2004 року в сумі 746 500,00 грн.