ПОСТАНОВА
Іменем України
20 серпня 2019 року
Київ
справа №809/2150/15
адміністративне провадження №К/9901/9954/18
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Пасічник С. С., Юрченко В. П., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року (суддя Мигалюк Ю.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року (судді Костів М.В., Бруновська Н.В., Шавель Р.М.) у справі № 809/2150/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Люкс" до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування рішення від 20 травня 2015 року № 10823/09-15-22-05-47/2982 "Про застосування адміністративного арешту майна платника податків",
УСТАНОВИЛА:
У травні 2015 року позивач звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ДФС) про скасування рішення від 20 травня 2015 року № 10823/09-15-22-05-47/2982 "Про застосування адміністративного арешту майна платника податків".
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення підпункту 94.2.3 пунктів 94.2, 94.6 статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України), частини третьої розділу 11 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", частини третьої статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" безпідставно, без наявності дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірки застосовано умовний адміністративний арешт майна у зв`язку із відмовою позивача від допуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки. Крім того, позивач зазначив, що податковим органом вже було проведено перевірку позивача за період з 1 жовтня 2009 року по 31 грудня 2014 року, що підтверджується актом перевірки від 12 березня 2015 року № 1076/09-15-22-03-01/32873823. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року визнано протиправним та скасовано наказ ДФС від 19 травня 2015 року № 594, на підставі якого мало бути проведено позапланову перевірку позивача.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року, позов задоволено. Скасовано рішення ДФС від 20 травня 2015 року № 10823/09-15-22-05-47/2982 "Про застосування адміністративного арешту майна платника податків".
Судові рішення мотивовані безпідставністю рішення відповідача про застосування умовного адміністративного арешту майна позивача з огляду на відсутність законних підстав для проведення позапланової документальної виїзної перевірки його діяльності. Так, приписами частини третьої розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII встановлено, що проведення у 2015 та 2016 роках перевірок суб`єктів господарювання з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік здійснюється виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Крім цього, суди попередніх інстанцій вказали на те, що наказ відповідача від 19 травня 2015 року № 594 на проведення вказаної перевірки позивача оформлено з порушенням приписів підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких у випадку проведення службового розслідування стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку платника податків, рішення про проведення у зв`язку із цим позапланової перевірки такого платника податків приймається керівником контролюючого органу вищого рівня.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, яким передбачено застосування адміністративного арешту майна у випадку відмови платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, зазначає про нетотожність понять "відмова платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення" та "відмова від допуску посадових осіб контролюючого органу", з чого доходить висновку, що з урахуванням приписів абзаців 5, 6 пункту 81.1 статті 81 ПК України у позивача були відсутні законодавчі підстави для відмови від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, а, відтак, відповідачем було правомірно застосовано до позивача умовний адміністративний арешт майна.
У касаційній скарзі ДФС просила поновити строк на касаційне оскарження судових рішень; скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити; зупинити дію ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду до закінчення її перегляду у касаційному порядку, справу розглядати за участю її представників.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2016 року поновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДФС на зазначені судові рішення.
В подальшому справа передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 липня 2019 року справу прийнято до свого провадження, відмовлено ДФС у задоволенні клопотання про зупинення виконання ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року та призначено розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Сторони у справі, будучи належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з`явились.
За правилами пункту 2 частини першої статті 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Керуючись вищевикладеними положеннями цього Кодексу, суд розглядає справу у порядку письмового провадження.
Представником позивача відзив на касаційну скаргу не надано, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 12 березня 2015 року за результатами проведення планової виїзної перевірки позивача ДФС складено акт за № 1076/09-15-22-03-01/32873823 за період з 1 жовтня 2009 року по 31 грудня 2014 року.
Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області в рамках здійснення постійного моніторингу якості складання актів перевірок платників податків у квітні 2015 року проаналізовано вищевказаний акт перевірки та виявлено недоліки проведення планової виїзної перевірки позивача, які описані в листі від 23 квітня 2015 року № 2766/7/09-19-22-04-14 "Про якість складання актів перевірок", у зв`язку з чим Головним Управлінням ДФС в Івано-Франківській області зобов`язано відповідача: забезпечити дослідження та усунення порушень, допущених при проведенні позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Люкс" (далі - Товариство); організувати проведення службового розслідування із одночасним проведенням документальної позапланової виїзної перевірки на підставі норм підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
На підставі наказу відповідача "Про проведення службового розслідування" від 30 квітня 2015 року № 526, керуючись підпунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України, вимогами наказу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську від 10 червня 2014 року № 888, відповідачем у справі прийнято наказ від 19 травня 2015 року № 594 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Будівельна компанія "Люкс"".