ПОСТАНОВА
Іменем України
22 серпня 2019 року
Київ
справа №826/14419/15
адміністративне провадження №К/9901/12399/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року у складі колегії суддів Кротюка О.В., Літвінової А.В., Мазур А.С. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у складі колегії суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю., Карпушової О.В.,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиконання дій по виключенню квартири АДРЕСА_1 з числа службових;
- зобов`язати Міністерство оборони України виключити квартиру АДРЕСА_1 з числа службових та надати її в постійне користування.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є особою, яка потребує поліпшення житлових умов, має право на безоплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке займає. При цьому, чинним законодавством регламентовано обов`язок держави щодо забезпечення військовослужбовця та його сім`ї жилими приміщенням за місцем постійного проживання і перебування на обліку. Таким чином, на думку позивача, відповідачем протиправно відмовлено у задоволенні прохання про заміну статусу займаної квартири.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що забезпечення житлом позивача поза межами черги суперечить нормам чинного законодавства та порушує принцип рівності прав громадян перед законом, Крім того, позивач вже забезпечувався житловими приміщеннями для постійного проживання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 23 березня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/14419/15, витребувано матеріали справи.
Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 серпня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 826/14419/15 та рекомендовано надати сторонам додаткові письмові пояснення у межах доводів касаційної скарги.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу під час проходження військової служби було надано 1-кімнатну службову квартиру за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується ордером від 14 січня 2009 року № 00811, виданим Солом`янською районною у місті Києві державною адміністрацією на підставі розпорядження від 09 січня 2009 року № 3. Розпорядженням Виконавчого органу Дарницької районної в м. Києві ради (Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації) від 24 березня 2009 року № було змінено нумерацію квартири з № 8 на № 127.
Відповідно до протоколу засідання об`єднаної житлової комісії Тилу, Озброєння та Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України від 12 грудня 2011 року позивачу відновлено облікову справу для отримання постійного житла та у зв`язку з набуттям права на пільгу, внесено до списків осіб, які мають право на першочергове отримання житла, як військовослужбовця, який має вислугу більше 25 років, з 12 грудня 2011 року.
Наказом Міністра оборони України від 27 червня 2014 року № 350 генерал-майор ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас за пунктом "г" (у зв`язку з проведенням організаційних заходів).
Відповідно до витягу з протоколу засідання Об`єднаної житлової комісії Тилу, Озброєння та головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України від 05 лютого 2015 року, вирішено клопотати перед Київським КЕУ щодо виключення житла позивача з числа службових, хоча рапорт позивача датовано 06 лютого 2015 року. Іншого рапорту матеріали справи не містять.
20 травня 2015 року позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виключення квартири за адресою: АДРЕСА_3 із числа службових та надання її в постійне користування останньому.
Листом Київського квартирно-експлуатаційного управління від 17 червня 2015 року № 3003/25/6-958 позивачу відмовлено у виключенні вказаної квартири з числа службових.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, позивачем було вчинено всі необхідні заходи у повній відповідності із нормативними актами, що регулюють процес виключення квартири із числа службових, для того, щоб відповідачем було винесено рішення про надання йому квартири у постійне користування.
Крім того, скаржник вказує, що обов`язковою умовою для виключення квартир з числа службових є перебування військовослужбовців і осіб, звільнених у запас або відставку, на квартирному обліку в Збройних Силах України і відповідність займаного житла нормам законодавства, встановленим для даного населеного пункту.
09 серпня 2019 року від ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Верховного Суду про прийняття справи до провадження надійшли додаткові пояснення в яких позивач вказує, що у спірних правовідносинах суттєвих змін не відбулося, відповідачем не здійснено ніяких дій, направлених на забезпечення його житлом.
16 серпня 2019 року від Міністерства оборони України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач наголосив на тому, що ОСОБА_1 протягом проходження служби забезпечувався двома жилими приміщеннями в м. Біла Церква та м. Одеса. Таким чином, відповідно до чинного законодавства, вимоги позивача є необґрунтованими.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, зокрема, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).
У цій справі правовідносини стосуються виключення квартири із числа службових та надання її в постійне користування ОСОБА_1
Відносини, пов`язані з наданням службового житла в постійне користування, регулюються, зокрема, Конституцією України, Житловим кодексом УРСР, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та похідними законами і підзаконними нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.