ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 914/508/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - (головуючого), Банаська О.О., Огородніка К.М.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.03.2019
та рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2018
у справі № 914/508/17
за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго",
до Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат",
про стягнення 459 838,67 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2017 року ПрАТ "Львівобленерго" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ"Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" про стягнення 237 704,11 грн. пені, 53 983,04 грн. 3% річних та 168 151,52 грн. інфляційних нарахувань.
Рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 у справі №914/508/17, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на користь ПрАТ "Львівобленерго" 216 281,18 грн. пені, 168 151,52 грн. інфляційних втрат, 53 983,04 грн. 3% річних та 6 576,24 грн. витрат на сплату судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №914/508/17 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 у справі №914/508/17 в частині стягнення з відповідача пені скасовано. Справу № 914/508/17 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 у справі № 914/508/17 залишено без змін.
За результатами нового розгляду позовних вимог про стягнення з відповідача пені, рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2018 у справі №914/508/17 (колегія суддів: Березяк Н.Є. - головуючий, Бортник О.Ю., Запотічняк О.Д.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач невірно здійснив розрахунок пені, а саме: нарахував пеню на всю суму боргу за період з листопада 2014 року по серпень 2015 року, а не конкретно на кожен прострочений платіж; не врахував ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано; не врахував вимог закону про спеціальну позовну давність.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 (колегія суддів: Орищин Г.В. - головуючий, Галушко Н.А., Желік М.Б.) рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2018 у справі № 914/508/17 залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ПрАТ "Львівобленерго" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2018 у справі № 914/508/17; ухвалити нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд, позовні вимоги ПрАТ "Львівобленерго" задовольнити в сумі 216281,18 грн.
Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заперечуючи висновки місцевого та апеляційного судів про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, позивач вказує на те, що правомірним та законним э стягнення пені за період з 15.03.2016 по 31.08.2016 в сумі 216 281,18 грн.
Так, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ПрАТ "Львівобленерго" посилаючись на рішення суду у справі №914/3757/15, наголошує на тому, що строк виконання зобов`язання за серпень 2015 року настав 18.09.2015, а не 12.09.2015, відповідно прострочення - з 19.09.2015, а не з 13.09.2015, як про це вказує апеляційний суд в оскаржуваній постанові.
На думку позивача, оскільки пеня нарахована з 01.03.2016 по 31.08.2016, а позовна заява подана до суду 14.03.2017, то з урахуванням положень п. 1 ч. 2 ст.258 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, початком перебігу позовної давності за вимогою про стягнення пені є 14.03.2016.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 18.04.2019 для розгляду касаційної скарги ПрАТ "Львівобленерго" у справі №914/508/17 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Білоуса В.В.
Згідно з ч. 4 ст. 301 ГПК України, перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №910/8245/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Львівобленерго" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2018 у справі № 914/508/17 та призначено розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
У зв`язку з відпусткою суддів Жукова С.В. та Білоуса В.В. для розгляду касаційної скарги ПрАТ "Львівобленерго" у справі №914/508/17 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Банаська О.О., Огородніка К.М.
Відзив на касаційну скаргу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходив.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.05.2007 між ВАТ "Львівобленерго" (постачальник), правонаступником якого є ПрАТ "Львівобленерго", та ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (споживач), правонаступником якого є ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", укладено договір про постачання електричної енергії №90059 (далі - Договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
У пункті 8 додатку №2 до Договору сторони узгодили, що в разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Дослідженням матеріалів справи судами встановлено, що у період з листопада 2014 року по серпень 2015 року ПАТ "Львівобленерго" поставило, а ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" прийняло електричну енергію на умовах, що передбачені Договором.
Матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку із невиконанням споживачем своїх договірних зобов`язань з оплати вартості електроенергії, поставленої у період з грудня 2014 року по серпень 2015 року, постачальник звернувся до Господарського суду Львівської області із низкою позовів про стягнення відповідних сум заборгованості зі споживача.
Місцевим та апеляційним судами досліджено та встановлено, що рішеннями Господарського суду Львівської області відповідні позови було задоволено та стягнуто з ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на користь ПАТ "Львівобленерго" відповідні суми заборгованості за Договором про постачання електричної енергії №90059 від 10.05.2007, а саме:
- за зобов`язаннями грудня 2014 року 501681,60 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 1267,78 грн. за перетікання реактивної електроенергії (рішення у справі №914/214/15 від 04.03.2015);
- за зобов`язаннями січня 2015 року 170000,00 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 1272,12 грн. за перетікання реактивної електроенергії (рішення у справі №914/1103/15 від 18.06.2015);
- за зобов`язаннями лютого 2015 року 277134,80 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 677,40 грн. за перетікання реактивної електроенергії (рішення у справі №914/1127/15 від 05.05.2015);
- за зобов`язаннями березня 2015 року 136030,82 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 684,17 грн. за перетікання реактивної електроенергії (рішення у справі №914/1333/15 від 02.06.2015);
- за зобов`язаннями квітня 2015 року 218740,78 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 2315,24 грн. за перетікання реактивної електроенергії (рішення у справі №914/1903/15 від 16.07.2015);
- за зобов`язаннями за період з травня по липень 2015 року 183783,42 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 5379,19 грн. за перетікання реактивної електроенергії (рішення у справі №914/3343/15 від 26.10.2015);
- за зобов`язаннями серпня 2015 року 13253,72 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 634,90 грн. за перетікання реактивної електроенергії (рішення у справі №914/3757/15 від 07.12.2015).
Під час розгляду справи попередніми судовими інстанціями було встановлено, що ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" здійснив часткову оплату боргу і на момент звернення з даним позовом неоплаченою залишилась заборгованість у розмірі 1 260 625,14 грн.
Предметом даного судового розгляду є вимоги ПрАТ "Львівобленерго" до ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" про стягнення пені, нарахованої за період з 01.03.2016 по 31.08.2016 на загальну суму боргу, яку не було оплаченою за період з листопада 2014 року по серпень 2015 року.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У пункті 4.2.1 Договору сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16).
Враховуючи викладене, надавши оцінку умовам Договору №90059 від 10.05.2007, суди встановили, що вказаний договір про постачання електричної енергії не містить положень, які б визначали інший строк припинення нарахування пені, у зв`язку з чим при нарахуванні пені за в даному випадку підлягає застосуванню строк, передбачений ч.6 ст. 232 ГК України.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідач просив суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.