Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 323/2384/15
провадження № 61-31286св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Кримської О. М., Дашковської А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованостіза кредитним договором, посилаючись на те, що 30 листопада 2005 року між Закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ЗАТ "АКПІБ"), яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "АКПІБ"), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2760-05кф, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 25 000 грн під 20 % річних з кінцевим терміном повернення до 15 листопада 2015 року. В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 30 листопада 2005 року між ЗАТ "АКПІБ" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 137605п, за яким поручитель зобов`язалася перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів і неустойки. 17 грудня 2012 року між ПАТ "АКПІБ" та ТОВ "Кредитні ініціативи"було укладено договір відступлення прав вимоги, за яким право вимоги за вищевказаними договорами відступлені ТОВ "Кредитні ініціативи". У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 31 травня 2015 року в нього утворилася заборгованість у розмірі 15 149,07 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 8 885,36 грн,за процентами - 3 224,30 грн, за пенею - 3 039,41 грн. Враховуючи викладене, ТОВ "Кредитні ініціативи" просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2016 року у складі судді Мінаєва М. М. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що у вересні 2010 року ОСОБА_1 повністю сплатив тіло кредиту, після чого він розпочав здійснювати погашення процентів за кредитним договором. Оскільки під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт невиконання позичальником кредитних зобов`язань, то відсутні підстави для задоволення позову.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено. Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором від 30 листопада 2005 року № 2760-05кф у розмірі 15 149,07 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 8 885,36 грн, заборгованість за процентами - 3 224,30 грн, заборгованість за пенею - 3 039,41 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позичальником не надано доказів належного виконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором станом на час укладення між ПАТ "АКПІБ" та ТОВ "Кредитні ініціативи" договору відступлення прав вимоги. ОСОБА_1 не спростував розрахунок заборгованості, а лише надав квитанції про сплату ним грошових коштів на погашення кредиту в сумі 36 000 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У грудні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2017 року та закрити провадження в справі.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що вона разом з ОСОБА_1 сплачували щомісячні платежі в більшому розмірі, ніж це було передбачено графіком, у зв`язку з чим станом на 26 квітня 2012 року вони повністю погасили кредит. На підтвердження вказаної обставини позичальником були долучені до матеріалів справи відповідні квитанції, яким апеляційний суд не дав будь-якої оцінки. Крім того, ухвалюючи рішення в цій справі, місцевий суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 здійснив останній платіж в рахунок погашення боргу 26 квітня 2012 року, а ТОВ "Кредитні ініціативи"звернулося до суду з позовом в серпні 2015 року, тобто за межами трирічної позовної давності.
У січні 2018 року ТОВ "Кредитні ініціативи" подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не спростовано розрахунок заборгованостіта не надано доказів належного виконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором. В судах попередніх інстанцій відповідачі не подавали заяву про застосування позовної давності.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Оріхівського районного суду Запорізької області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
30 травня 2018 року справу № 323/2384/15 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу Українивід 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Судами встановлено, що 30 листопада 2005 року між ЗАТ "АКПІБ", яке змінило назву на ПАТ "АКПІБ", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2760-05кф, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 25 000 грн під 20 % річних з кінцевим терміном повернення до 15 листопада 2015 року.
Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 30 листопада 2005 року між ЗАТ "АКПІБ" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 137605п, за яким поручитель зобов`язалася перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів і неустойки.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
17 грудня 2012 року між ПАТ "АКПІБ" та ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено договір відступлення прав вимоги, за яким право вимоги за вищевказаними кредитним договором та договором поруки відступлені ТОВ "Кредитні ініціативи".