Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 638/6877/14-ц
провадження № 61-24529св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк" на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 листопада 2016 року у складі судді Аркатової К. В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Бездітко В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") в особі філії - Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області, про визнання права іпотеки, посилаючись на те, що 11 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Державний ощадний банк України"), яке змінило назву на ПАТ "Державний ощадний банк України", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2572, зі змінами, викладеними у додаткових договорах від 30 січня 2009 року № 1, від 31 липня 2009 року № 2, від 05 серпня 2009 року № 3, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 77 191 доларів США на споживчі потреби з терміном остаточного погашення не пізніше 10 серпня 2018 року. Після укладення додаткового договору від 05 серпня 2009 року № 3 до кредитного договору на дострокове погашення кредиту в сумі 77 191 доларів США ОСОБА_2 видано кредит в сумі 594 911,68 грн з кінцевим строком повернення коштів не пізніше 10 серпня 2018 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 11 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 3136, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального Палєвою О. М. та зареєстрований за № 5838, за умовами якого в іпотеку банку передано нежитлові приміщення підвалу №№ 44, 45, 46, 47 в літ. "А-9" загальною площею 139,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . 11 серпня 2008 року вказаним нотаріусом накладено заборону відчуження на предмет іпотеки, яку зареєстровано в реєстрі за № 179. Після укладення іпотечного договору право власності на предмет іпотеки набували: ОСОБА_3 - за договором купівлі-продажу від 19 листопада 2010 року, укладеним між арбітражним керуючим майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час процедури банкрутства, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т. П. і зареєстрованим в реєстрі за № 2393; ОСОБА_4 - за договором купівлі-продажу від 29 червня 2011 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу і зареєстрованим в реєстрі за № 567; ОСОБА_1 - за договором купівлі-продажу від 21 березня 2012 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу і зареєстрованим в реєстрі за № 408. Внаслідок набуття права власності на предмет іпотеки ОСОБА_1 також набула статусу іпотекодавця згідно зі статтею 23 Закону України "Про іпотеку". Після продажу предмета іпотеки в процедурі банкрутства грошові кошти від його реалізації для погашення заборгованості за кредитним договором до банку не надходили, дію іпотечного договору не припинено. Крім цього, у справі № Б-50/102-10 про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 банкрутом постановою Вищого господарського суду України від 12 липня 2011 року було скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 березня 2011 року та постанову господарського суду Харківської області від 19 липня 2010 року, провадження у справі припинено. Враховуючи викладене, ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк" просило: визнати за ним право іпотеки на нежитлові приміщення підвалу №№ 44, 45, 46, 47 в літ. "А-9", загальною площею 139,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 на умовах, передбачених іпотечним договором від 11 серпня 2008 року № 3136; визнати ОСОБА_1 іпотекодавцем за цим іпотечним договором; внести запис у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про обтяження іпотекою та забороною відчуження зазначених нежитлових приміщень, належних відповідачу, на користь позивача.
В запереченнях на позовну заяву Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області зазначила, що вона безпідставно залучена до участі у справі як третя особа, оскільки права та інтереси позивача нею не порушувалися. Посилаючись на те, що спори щодо дій або бездіяльності державного реєстратора підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, просила закрити провадження у справі відносно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, а в разі відмови в закритті провадження - відмовити в задоволенні позову.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що предмет іпотеки відчужено у процесі ліквідаційної процедури боржника, на час придбання спірного майна ОСОБА_3, ОСОБА_4, а потім ОСОБА_1 воно не було обтяжено іпотекою. Відповідач придбала нежитлові приміщення, які не були предметом іпотеки, тому не набула прав і обов`язків іпотекодавця, що виключає можливість застосування статті 23 Закону України "Про іпотеку".
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк" відхилено. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 листопада 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк" подалодо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд встановив факт набуття ОСОБА_1 права власності на спірні нежитлові приміщення під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження, однак дав неправильну оцінку обставинам справи та дійшов необґрунтованого висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин статті 23 Закону України "Про іпотеку". Місцевий суд також не звернув уваги на те, що постановою Вищого господарського суду України від 12 липня 2011 року у справі № Б-50/102-10 було скасовано постанову господарського суду Харківської області від 19 липня 2010 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 березня 2011 року, провадження у справі про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 банкрутом припинено, внаслідок чого дія іпотеки підлягала відновленню. Апеляційним судом справу розглянуто поверхово, не з`ясовано обставини справи і не дано належної оцінки доводам апеляційної скарги.
У серпні 2017 року відповідач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 подали заперечення на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги. Виходячи з того, що предмет іпотеки був реалізований у встановленому законом порядку під час процедури банкрутства фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 шляхом продажу на прилюдних торгах 19 листопада 2010 року, то з цієї дати й припинилася іпотека і ПАТ "Державний ощадний банк України" втратило всі права та обов`язки іпотекодержателя. Оскільки спірне майно не було предметом іпотеки на час укладення наступних договорів купівлі продажу, то вимоги Закону України "Про іпотеку" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Дзержинського районного суду міста Харкова.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 травня 2018 року справу № 638/6877/14-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення апеляційного суду в повній мірі не відповідає.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судами встановлено, що 11 серпня 2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України", яке змінило назву на ПАТ "Державний ощадний банк України", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2572, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 77 191 доларів США строком до 10 серпня 2016 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірах і порядку, визначених цим договором.
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною п`ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 11 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 3136, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального Палєвою О. М. та зареєстрований за № 5838, за умовами якого в іпотеку банку передано нежитлові приміщення підвалу №№ 44, 45, 46, 47 в літ. "А-9" загальною площею 139,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . 11 серпня 2008 року вказаним нотаріусом накладено заборону відчуження на предмет іпотеки, яку зареєстровано в реєстрі за № 179.