Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 703/5727/15-ц
провадження № 61-7270св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Україна",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 жовтня 2018 року в складі судді Опалинської О. П. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 26 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Гончар Н. І., Пономаренка В. В., Сіренка Ю. В.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Україна", про визнання договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 20 серпня 2007 року між ним та
АКІБ "УкрСиббанк" було укладено кредитний договір № 11201004000 про надання споживчого кредиту у сумі 650 000 грн зі сплатою комісії за надання кредитної лінії у розмірі 2 % від кожного виданого траншу, з кінцевим терміном повернення 20 листопада 2017 року.
Позивач зазначав, що проаналізувавши та порівнявши умови договору з вимогами законодавства, вбачається суттєве погіршення інтересів споживача.
Пункти 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 вищевказаного договору встановлюють дискримінаційні для споживача умови, які надають банку право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення всієї суми отриманого кредиту, сплати відсотків, комісії та неустойки. Укладаючи спірний договір, банк суттєво розширив перелік випадків коли йому надається право вимагати достроково повернути кредит. За умовами договору таке право надається банку у разі незначного, або, навіть, дрібного порушення позичальником його зобов`язань.
Таким чином, встановлення несприятливих для споживача наслідків, як дострокове повернення всієї суми кредиту, навіть, за дрібне порушення договору, є дискримінаційною, несправедливою та незаконною умовою, що є підставою для визнання договору недійсним згідно з частиною шостою статті 18 ЗУ "Про захист прав споживачів".
Пункт 9.11 договору містить дискримінаційні умови розкриття інформації, яка стала відомою банку про клієнта, що дає можливість використати їх на шкоду споживачу. Банк отримує можливість передати інформацію про позичальника третім особам. Такі умови договору є незаконними, оскільки суперечать частині 3 статті 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", де зазначено, що персональні дані, одержані від споживача, або іншої особи у зв`язку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися виключно для оцінки фінансового стану споживача та його спроможності виконати зобов`язання за таким договором або для передачі в бюро кредитних історій та не може передаватися третім особам, у тому числі колекторським компаніям, навіть, за наявної згоди позичальника.
Пункт 9.2 кредитного договору містить дискримінаційні умови ініціювання зміни банком відсоткової ставки в односторонньому порядку, що не узгоджується з частиною 5 статті 11 та частиною 6 статті 18 ЗУ "Про захист прав споживачів", згідно положення яких пункти договору, якими встановлюються дискримінаційні правила зміни відсоткової ставки, можуть бути визнано недійсними. Пунктом 4.8 договору зобов`язано позичальника "застрахувати за власний рахунок предмет застави на користь банку в рекомендованій банком страховій компанії", тобто, зобов`язує позичальника вчинити непотрібний йому правочин.
Крім того, договір кредиту має містити детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, тобто відомості про сукупну вартість усіх платежів за договором, проте такої інформації позичальник не отримав. Банк надав лише графік погашення кредиту без зазначення з яких платежів формується кожен внесок, загальної суми подорожчання кредиту та самого розміру внесків, що не узгоджується з частиною 2 статті 19 ЗУ "Про захист прав споживачів".
Також позивач зазначив, що не був попереджений про відсутність в договорі умов, які є обов`язковими для договору даного виду згідно законодавства та, що діями банку, внаслідок недобросовісної конкуренції останнього, його було введено в оману та укладено з ним договір, що суперечить чинному законодавству та не відповідає жодним правилам та не є чесним звичаєм у підприємницькій практиці.
Посилаючись на зазначене, позивач просив суд: визнати кредитний договір № 11201004000, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсиббанк" від 20 серпня 2007 року, недійсним з моменту його укладення; застосувати наслідки недійсності правочину та застосувати односторонню реституцію, а саме: зобов`язати ПАТ "Укрсиббанк" повернути ОСОБА_1 сплачені по кредитному договору № 11201004000 від 20 серпня 2007 року кошти за відсотки, пеню, штрафні санкції, комісію.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 26 лютого 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що при укладенні спірного кредитного договору позивач погодився з його умовами, факт отримання кредитних коштів ним не заперечувався, що свідчить про виконання з його боку зобов`язань за кредитним договором, доказів для визнання положень кредитного договору несправедливими позивачем не надано, умови договору не суперечать принципу добросовісності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2019 року Акціонерне товариство "УкрСиббанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що рішення судів є законними і обґрунтованими.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту від 21 серпня 2007 року № 11201004000 у формі поновлюваної кредитної лінії в національній валюті в сумі ліміту поновлюваної кредитної лінії, що дорівнює 650 000,00 гривень зі сплатою процентів та комісії в порядку і на умовах визначених договором.