Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 132/186/18
провадження № 61-35204св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2018 року в складі судді Сєліна Є. В.та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 05 травня 2018 року в складі колегії суддів: Стадника І. М., Медвецького С. К., Копаничук С. Г.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області (далі - Управління) про визнання недійсними та скасування наказів про прийняття на роботу в частині визначення строку дії трудового договору та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внесення змін до трудової книжки.
Позовна заява мотивована тим, що з 17 жовтня 2001 року вона була прийнята на роботу до виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на посаду директора Калинівської районної виконавчої дирекції.
04 липня 2017 між нею та Управлінням було укладено контракт № 7, відповідно до умов якого її було призначено на посаду начальника Калинівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, строком з 01 серпня 2017 року по
14 грудня 2017 року, а тому 31 липня 2017 року вона була звільнена із посади директора Калинівської районної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку переведення.
Наказом управління виконавчої дирекції від 11 грудня 2017 року № 297-к/тр її було звільнено з посади начальника Калинівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з 14 грудня 2017 на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку дії контракту
№ 7.
Разом з тим, наказом від 12 грудня 2017 року № 324-к/тр її призначено на посаду виконуючого обов`язки начальника Калинівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області на строк з 15 грудня 2017 року по 29 грудня 2017 року, а наказом від 18 грудня 2017 року № 366-к/тр її було звільнено з займаної посади з 29 грудня 2017 року, у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору, згідно з пунктом 2 статті 36 КЗпП України.
Позивач вважала неправомірним наказ від 12 грудня 2017 року № 324-к/тр в частині встановлення строку дії трудового договору до 29 грудня 2017 року, оскільки у заяві, яка була підставою для його видання відсутній кінцевий строк прийняття її на роботу.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним та скасувати наказ Управління від 12 грудня 2017 року № 324-к/тр в частині визначення строку трудового договору до 29 грудня 2017 року; визнати недійсним та скасувати наказ Управління від 18 грудня 2017 року № 366-к/тр про звільнення її з роботи; поновити її на роботі на посаді начальника Калинівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; зобов`язати відповідача внести до її трудової книжки відповідні записи про поновлення на роботі.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 21 лютого
2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 05 травня 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що укладаючи з позивачем строковий трудовий договір від 12 грудня 2017 року та після закінчення його дії звільняючи її на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, відповідач діяв у відповідності до вимог закону. Крім того, дія даного контракту № 7 не продовжувалася, новий контракт на інший строк не укладався, а після попередження про припинення трудових відносин згідно з діючого на той час контракту, ОСОБА_2 було звільнено з посади начальника Калинівського відділення 14 грудня 2017 року у зв`язку з підставами, передбаченими в контракті від 04 липня 2017 року № 7, тому звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, а трудові права позивача не були порушені, у зв`язку з чим суди вважали, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та з урахуванням уточнень, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно витлумачено положення статей 21, 23, 36, 39-1 КЗпП України, що стало підставою для ухвалення рішення на користь відповідача, а не працівника, права якого були порушені. Також зазначала, що контракт від 04 липня 2017 року № 7 було переукладено згідно з наказом від 12 грудня 2017 року № 324 к/тр про призначення її виконувати обов`язки керівника Калинівського відділення Фонду соціального страхування, тому такий трудовий договір вважається укладеним на невизначений строк, проте судом не взято до уваги такі обставини. Крім того, ОСОБА_1 посилалась на те, що апеляційним судом було порушено норми процесуального права щодо належного повідомлення її про розгляд справи, що позбавило її права знати про розгляд справи та подавати свої пояснення та заперечення.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2018 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.
Доводи особи, яка подала відповідь на відзив
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подала відповідь на відзив Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, у якому вказує, що зазначені у відзиві відповідача аргументи щодо законності його дій не є такими, що відповідають законодавству України про працю.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.