Постанова
Іменем України
22 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 591/6608/16-ц
провадження № 61-34803св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк",
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Апеляційного суду Сумської області від 29 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Криворотенка В. І., Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк"), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус Київського МНО, нотаріус) Чуловський В. А., Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - Відділ ПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області), ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що 28 лютого 2008 року між ним та Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (далі - ЗАТ "Альфа-Банк"), яке змінило назву на ПАТ "Альфа-Банк", було укладено кредитний договір № SME0009159, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 290 000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних на строк до 28 лютого 2013 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 26 лютого 2010 року між ним, ОСОБА_2 та ПАТ "Альфа-Банк" було укладено договір іпотеки № SME0009159/1, предметом якого є належне йому та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності нежитлове приміщення під літ. "Б-1" загальною площею 429,7 кв. м по АДРЕСА_1 . 15 лютого 2016 року приватний нотаріус Київського МНО Чуловський В. А. вчинив виконавчий напис за реєстровим № 2307, за яким запропоновано звернути стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно з метою погашення заборгованості в розмірі 290 000 доларів США, що утворилася внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору. На підставі вказаного виконавчого напису 31 серпня 2016 року Відділом ПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій сума заборгованості зазначена вже в розмірі 299 369,03 доларів США. Вважає, що виконавчий напис не підлягає виконанню через грубе порушення законодавства, зокрема нотаріус не перевірив, чи проводиться стягнення заборгованості в безспірному порядку, оскільки всупереч пункту 1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік), він не отримував від банку жодної письмової вимоги про усунення порушень кредитного зобов`язання. Крім того, ПАТ "Альфа-Банк" пропустило передбачений статтею 88 Закону України "Про нотаріат" трирічний строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, оскільки, стягнувши достроково заборгованість за кредитним договором на підставі рішення Третейського суду від 11 серпня 2011 року, банк змінив строк виконання основного зобов`язання. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати вищезазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 18 липня 2017 року у складі судді Бурди Б. В. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом в межах визначеної кредитним договором п`ятирічної позовної давності та за відсутності спору з приводу розміру заборгованості. Наявність судових рішень (в тому числі рішення третейського суду) про стягнення кредитної заборгованості не позбавляє банк права заявити вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання боржником зобов`язання.
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 29 серпня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 18 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2307, вчинений 15 лютого 2016 року приватним нотаріусом Київського МНО Чуловським В. А., про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення під літ. "Б-1" загальною площею 429,7 кв. м по АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис без дотримання вимог законодавства про безспірність заборгованості та з пропуском встановленої статтею 88 Закону України "Про нотаріат" трирічної позовної давності, яка не може бути змінена домовленістю сторін (умовами договору про її збільшення). Позичальник здійснив останній платіж на погашення кредитної заборгованості 28 грудня 2012 року, а тому кредитор повинен був довідатися про порушення свого права 24 січня 2013 року - на наступний день після настання строку сплати чергового платежу. Однак банк звернувся до нотаріуса лише 15 лютого 2016 року, тобто поза межами встановленого строку.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У вересні 2017 року ПАТ "Альфа-Банк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Апеляційного суду Сумської області від 29 серпня 2017 року, а рішення Зарічного районного суду міста Суми від 18 липня 2017 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що станом на час виникнення спірних правовідносин в судах не існувало спору щодо розміру заборгованості за кредитним договором, що свідчить про її безспірність. ПАТ "Альфа-Банк" не пропустило передбачений статтею 88 Закону України "Про нотаріат" трирічний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Зарічного районного суду міста Суми.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
05 червня 2018 року справу № 591/6608/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судами встановлено, що 28 лютого 2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк", яке змінило назву на ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № SME0009159, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 290 000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних на строк до 28 лютого 2013 року.
Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено, що до вимог щодо виконання грошових зобов`язань позичальника, які випливають з цього договору, встановлюється позовна давність у 5 років.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 26 лютого 2010 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ПАТ "Альфа-Банк" було укладено договір іпотеки № SME0009159/1, предметом якого є належне іпотекодавцям на праві спільної часткової власності нежитлове приміщення під літ. "Б-1" загальною площею 429,7 кв. м по АДРЕСА_1 .
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 11 серпня 2011 року заборгованість за вищевказаним кредитним договором було стягнуто достроково.