ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 273/2304/14-ц
провадження № 61-439св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Крата В. І.
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приват Банк",
відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 , треті особи - Служба в справах дітей Баранівської районної державної адміністрації Житомирської області, Баранівський районний сектор управління Державної міграційної служби України в Житомирській області,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2015 року в складі судді Ковалик Ю. А. та на рішення апеляційного суду Житомирської області від 29 листопада 2016 року в складі колегії суддів: Якухно О. М., Коломієць О. С., Жигановської О. С.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року ПАТ КБ "Приват Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 09 січня 2008 року № ZRIWGA00004210 у розмірі 452 409,39 грн звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок АДРЕСА_1 (далі - будинок), шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ "Приват Банк" від свого імені з наданням відповідних прав, а також просило виселити відповідачів, які проживають у будинку.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що 09 січня 2008 року між ПАТ КБ "Приват Банк" і ОСОБА_1 укладений кредитний договір, а також укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечене нерухомим майном, а саме будинком.
Боржник умови кредитного договору не виконує, в зв`язку з чим утворилася заборгованість, а тому банк просить вирішити даний спір у судовому порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ "Приват Банк" задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZRIWGA00004210 від 09 січня 2008 року в розмірі 452 409,39 грн звернуто стягнення на будинок АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ "Приват Банк" з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, за початковою ціною продажу, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на даний вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "Приват Банк" всіх передбачених дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселено відповідачів із указаного будинку та вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки заборгованість за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, не погашена, то іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку". В зв`язку з цим задоволенню підлягає також і вимога про виселення відповідачів із будинку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 29 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2015 року в частині вимог про виселення відповідачів скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.
В частині визначення розміру початкової ціни продажу вказане рішення змінено шляхом виключення з абзацу другого його резолютивної частини словосполучення "за початковою ціною продажу, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на даний вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності" та зазначення замість цих слів "за початковою ціною в розмірі 270 347 грн".
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом виселення, а доводи апеляційної скарги цій частині правильності висновків суду не спростовують.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги банку про виселення відповідачів, апеляційний суд виходив із того, що будинок, який є предметом договору іпотеки, придбаний ОСОБА_1 не за рахунок отриманого кредиту, а іншим житлом відповідачі не забезпечені.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19 грудня 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог про надання повноважень ПАТ КБ "Приват Банк" прав на продаж іпотечного майна.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" дана справа передана до Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2018 року дана справа призначена до судового розгляду.
Рішення суду апеляційної інстанції переглядається в касаційному порядку в частині вирішення позовної вимоги ПАТ КБ "Приват Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу позивачем від власного імені цього предмета будь-якій особі-покупцеві на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку".
В іншій частині судові рішення в даній справі не оскаржуються та Верховним Судом не переглядаються.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що висновки судів про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу від імені банку є безпідставиними та не ґрунтуються на обставинах справи.
Указував, що суди залишили поза увагою, що актами цивільного законодавства та іпотечним договором не передбачений використаний іпотекодержателем такий спосіб захисту своїх прав.
Просив ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні даної позовної вимоги.
Заперечення на касаційну скаргу
Заперечення на дану касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від інших учасників справи не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 09 січня 2008 року між ЗАТ КБ "Приват Банк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "Приват Банк") і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ZRIWGA00004210, відповідно до умов якого банк надав позичальнику 118 225 грн кредиту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08 січня 2023 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 09 січня 2008 року між банком і ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, згідно з яким виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечене нерухомим майном, а саме будинком, який належить ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя.
ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором кредиту належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 19 листопада 2014 року в нього утворилася заборгованість у розмірі 452 409,39 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.
У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону України "Про іпотеку").
Згідно з частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основногозобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).